Там, де Лючка круто в'ється,
Де хати в садках,
Де мене носила мати
В поле на руках,-
Там я знаю кожну стежку,
Кожен камінець,
Там узяв я пісню в серце
Із людських сердець.
Там земля скупа на жито —
Родить пирії.
Люди потом, чорним потом
Полили її.
Мусить хліб для них родити
Неродючий глей.
Добре мати в серці пісню
Від таких людей!
1956
Ліричне зізнання в любові до рідного прикарпатського краю над річкою Лючкою, де поет узяв свою пісню з сердець працьовитих людей, які потом напоюють скупу землю.
Дмитро Павличко народився 1929 року в селі Стопчатів на Прикарпатті, і рідний краєвид із річкою Лючкою, садками й неродючими схилами назавжди став для нього джерелом творчості. Вірш 1956 року належить до ранньої лірики поета, коли він після перших збірок шукав власний голос і дедалі частіше звертався до теми малої батьківщини.
Образ людей, що «чорним потом» полили землю, відображає реальне тяжке життя гірського й підгірського селянства, якому скупий глей давав більше пирію, ніж жита. Для Павличка ці люди — справжні творці пісні, а сам поет лише переймає її від них.
Вірш написано хореєм із чергуванням чотиристопних і тристопних рядків: «Там, де Лючка круто в'ється, / Де хати в садках». Римуються лише парні, короткі рядки («садках — руках», «камінець — сердець»), що надає творові пісенної, майже фольклорної інтонації.
Три восьмивірші будуються як ступені однієї думки: перший — спогад про дитинство й місце, де народилася пісня, другий — тяжка праця на скупій землі, третій — висновок про те, яку пісню можна мати від таких людей. Анафора «там» у першій строфі підсилює відчуття точно окресленого, рідного простору.
Перша строфа побудована на спогадах про найінтимніше: мати несе дитину на руках у поле, а хлопець знає «кожну стежку, кожен камінець». Звідси виростає центральна метафора — пісню взято в серце «із людських сердець». Поезія мислиться не як особистий дар, а як спадок громади.
Друга строфа різко змінює тон: земля «скупа на жито», вона родить пирій, і лише «чорний піт» змушує неродючий глей давати хліб. Повтор «потом, чорним потом» передає важкість і жертовність селянської праці.
Фінальний вигук «Добре мати в серці пісню / Від таких людей!» поєднує дві попередні строфи: пісня цінна саме тому, що народжена стійкістю і працею. Вірш утверджує, що поетичне слово має коріння в землі і в долі народу.
Теми: мала батьківщина · любов до рідного краю · селянська праця · витоки творчості · спогади дитинства