Тримайся, Джохаре!
Дмитро Павличко
Тримайся, Джохаре, хай знає Москва,
Що воля не вмерла і правда жива;
Став прахом Єрмолов, зотліє Грачов —
Ніколи ж не стліє твоя корогов;
Оглянься, он хлопці в’юнкі, наче хміль,
То предки з тобою — Мансур і Шаміль;
Тебе заступає Мазепа в бою,
Костюшко ладує рушницю твою.
Юлаєв нагайку дарує — бери,
Бичем з окупантів здирай машкари!
Кастусь присягає на вірність тобі,
І Сахаров плаче — за тебе в мольбі;
І кличе повстанців на бій-газават
Чупринка-Шухевич, твій перший солдат;
Московські закови спадають із душ,
До тебе на поміч іде Гіндукуш;
В чалмі білосніжній, немов моджахед,
Ельбрус наступає: “Джохаре, вперед!”
Тебе піднімає на крилах Кавказ
І благословляє великий Тарас.
***
Про вірш
Полум’яний патріотичний вірш про синівську вірність рідній землі, відповідальність за долю України та боротьбу за національну гідність.
Історія
Твір створено видатним українським поетом, перекладачем і громадським діячем Дмитром Павличком (збірок «Гранослов» (1968), «Сонети подільської осені» (1973) або «Таємниця твого обличчя» (1974)). Будучи однією з центральних постатей українського шістдесятництва та подальшого відродження незалежності, Павличко поєднав громадянську мужність із найтоншим ліризмом.
Його поезія стала хрестоматійною для багатьох поколінь читачів, а створені на його вірші пісні (зокрема шедевр «Два кольори») увійшли до генетичного коду сучасної української нації.
Форма
Вірш звучить у формі: трискладовий розмір (амфібрахій / анапест). Широкий елегійний розмір із глибоким диханням і хвилюванням строфи.
Катрени з гнучким римуванням, розраховані на виразну декламацію. Павличко віртуозно володіє строгими класичними формами (сонет, рубаї, пісенна строфа), надаючи їм пристрасної емоційної напруги.
Як читати
Вірш відкривається яскравим образом або емоційним зверненням («Тримайся, Джохаре, хай знає Москва»), що миттєво підкорює щирістю та внутрішнім вогнем почуття.
У кульмінації («Кастусь присягає на вірність тобі») стикаються дві стихії — драматична напруга боротьби чи розлуки та нездоланна жага гармонії й любові, що тримає світ.
Завершальні рядки («І благословляє великий Тарас») звучать з карбованою афористичною силою, карбуючи в серці читача високий моральний ідеалізм автора.
Теми: громадянська лірика · комічне й сатиричне · рідна мова і земля · людська гідність