“Зостаньсь на цілу ніч!…”
Дмитро Павличко
Зостаньсь на цілу ніч!
І я зоставсь до ранку…
Над раном сонця ждав,
І відхиляв фіранку
Для перших променів,
Та сонце не зійшло,
Стояла ніч навкруг,
Чорніло неба тло…
І я сказав: “Це ти,
Моя кохана доле,
Зробила так, щоб ніч
Не скінчилась ніколи,
Та пожалій мене,
Дай мені трохи сонця,
Як ждеш, аби я був
За мужа й охоронця!”
А ти сміялася:
“Не дам тобі й краплини,
Зостався ти на ніч,
То ж ніч тебе поглине;
Платити за кохання
Потрібно сонцем, друже,
А хто ти там – чи муж,
Чи сторож мій – байдуже!”
***
Про вірш
Пристрасна й водночас шляхетна інтимна сповідь про всепоглинаюче кохання, душевну чистоту та радість злиття закоханих сердець.
Історія
Твір створено видатним українським поетом, перекладачем і громадським діячем Дмитром Павличком (збірок «Гранослов» (1968), «Сонети подільської осені» (1973) або «Таємниця твого обличчя» (1974)). Будучи однією з центральних постатей українського шістдесятництва та подальшого відродження незалежності, Павличко поєднав громадянську мужність із найтоншим ліризмом.
Його поезія стала хрестоматійною для багатьох поколінь читачів, а створені на його вірші пісні (зокрема шедевр «Два кольори») увійшли до генетичного коду сучасної української нації.
Форма
Вірш звучить у формі: модерний тонічний вірш. Гнучкий змінний ритм із психологічними перебоями та смисловими акцентами.
Вільна строфічна будова, підпорядкована зміні емоційного стану. Павличко віртуозно володіє строгими класичними формами (сонет, рубаї, пісенна строфа), надаючи їм пристрасної емоційної напруги.
Як читати
Вірш відкривається яскравим образом або емоційним зверненням («Зостаньсь на цілу ніч»), що миттєво підкорює щирістю та внутрішнім вогнем почуття.
У кульмінації («Не скінчилась ніколи») стикаються дві стихії — драматична напруга боротьби чи розлуки та нездоланна жага гармонії й любові, що тримає світ.
Завершальні рядки («Потрібно сонцем, друже») звучать з карбованою афористичною силою, карбуючи в серці читача високий моральний ідеалізм автора.
Теми: громадянська лірика · інтимна лірика · людська гідність · правда життя