Колядки
Марійка Підгірянка
Марійка Підгірянка
КОЛЯДКА
Ой, пригода, пригодочка,
Прилинула колядочка,
Щебетала на всі броди:
Гей, сходися, рідний роде!
Та послухай довгі речі,
Як дзвеніли наші мечі,
Та пригадай довгі змаги,
Як шуміли наші стяги,
Як літали полки птахом,
Як дудніли коні шляхом,
Як купались в сонці поля,
Як сміялась наша воля.
Ой, пригода, пригодочка,
Щебетала колядочка,
Закликала на всі броди:
Гей, сходися, рідний роде.
Гей, збирайся на всі шляхи,
Вервечками рідні стяги.
Гей, гуртуйся на всі смуги
Витягати ясні плуги,
Вислухати довгі речі,
Готувати руки й плечі.
Щоб дзвеніли нашим шляхом,
Щоб кружляли кличі птахом,
Щоб горіли в маках поля,
Щоб вернула наша воля!
Ой, пригода, пригодочка,
Щебетала колядочка:
Промайнула гори, води,
Закликала на три броди:
А з третього на четвертий,
На китайці розпростертий.
* * *
Марійка Підгірянка
КОЛЯДОЧКА
Колядочка, щедрівочка,
Колядочка жвава.
Під віконцем щебетала,
На порозі стала.
Стала собі на порозі,
Почала питати:
— Чи позволиш, господине,
За колядувати?
Господиня, як калина,
Господиня пишна,
Сподобала колядочку
Та назустріч вийшла.
Ой, витай же колядочко,
З білої дороги,
Принеси нам рік щасливий
На рідні пороги.
Ой, сідай же, колядочко,
Між мою родину,
Принеси нам добру Долю
В щасливу годину.
Ой, сідай же, колядочко,
З господарем в парі, —
Принеси нам рідну Волю
В новорічнім Дарі!
* * *
СЯЄ НЕБО УДАЛЕЧІ
Колядка
Сяє небо удалечі,
і молитву зорі мовлять.
Святий Вечір, добрий вечір
— добрим людям на здоров'я.
По церковцях горять свічі,
по хатинках стіл готовлять,
Святий Вечір, добрий вечір
— добрим людям на здоров'я.
Там, де сили молодечі,
там, де юні труд готовлять.
Святий Вечір, добрий вечір
— добрим людям на здоров'я!
Про вірш
Цикл різдвяно-новорічних віршів, де прадавня обрядова традиція колядування гармонійно поєднується зі щирою дитячою молитвою та патріотичним визвольним пафосом. Твір сповнений світлої віри в національне відродження України, родинний затишок і духовне торжество Різдва.
Історія
У міжвоєнний період (1920–1930-ті роки) на західноукраїнських землях та на Закарпатті Марійка Підгірянка (Марія Ленерт-Домбровська) брала активну участь у розбудові національного шкільництва, співпрацювала з товариством «Просвіта» та дитячими часописами («Дзвіночок», «Світ дитини»). Для поетеси Різдво Христове було не лише релігійним та родинним святом, а й часом консолідації нації та плекання історичної пам'яті.
Звернення до жанру колядки з мілітарно-державницькими мотивами («як дзвеніли наші мечі», «вервечками рідні стяги») безпосередньо відлунює визвольні змагання Українських січових стрільців та УГА, в лавах яких воювали побратими та близькі авторки. Підгірянка майстерно трансформувала традиційну колядкову віншувальну форму в поетичний маніфест за здобуття державної волі.
Форма
Вірші циклу витримані в канонічних ритмах українського фольклорного коломийкового та колядкового віршування з домінуванням чотиристопного хорея (часто з чергуванням дактилічних і хореїчних клаузул) та суміжним римуванням (aabb). Мелодика творів наспівна, моторна, оптимістично-дзвінка.
Поетика спирається на рефрени, паралелізми, звукописні алітерації («щебетала колядочка», «дзвеніли наші мечі», «сміялась наша воля»), що споріднює тексти з традиційними щедрівками та веснянками, надаючи їм характеру хорового обрядового дійства.
Як читати
Центральним наскрізним образом є персоніфікована «Колядочка-щедрівочка», яка виступає вісницею не просто добробуту чи врожаю, а історичної та духовної правди. Вона «щебече на всі броди», скликаючи рідний рід, і сполучає часи козацької чи стрілецької слави з майбутнім мирним созиданням («витягати ясні плуги»).
Символіка поєднує язичницько-християнські архетипи (святий вечірній стіл, палаючі свічки, зоря) з визвольною емблематикою (китайка, мечі, ясні стяги, макові поля). Завдяки цьому традиційне віншування «на здоров'я» переростає у благання про екзистенційну та державну свободу — «принеси нам рідну Волю в новорічнім Дарі».
Теми: Різдво і колядування · національне відродження · історична пам'ять · визвольні змагання · родинний затишок · дитяча лірика