Микольцеві пригоди
Марійка Підгірянка
I
Чей то буде радість всім
І не вийде се на шкоду,
Як вам, дітки, оповім
Микольцеву пригоду.
Наш Микольцьо звісний тим,
Що страху не знав нітрішки;
На пригоди йде, як в дим,
А на бої — то і ...пішки.
Раз він вибрався у ліс
Чи на вовка, чи лисичку,
Дерев'яний в нього кріс*,
А за спис він має...тичку.
Нараз чує, щось шелесть,
Над потічком між травою...
Страшний ворог вже і єсть:
Б'є серденько з непокою.
А може їх п'ять чи сім,
А може їх двісті-триста...
Може помагає їм
З пекла сила та нечиста.
Кігті певно є у них...
Може й кливаки та роги...
Від думок отих страшних
Аж самі трясуться ноги.
Та Микольцьо хлопчик зух,
Наготовив гостру зброю:
— Хто там є? Розіб'ю в пух!
Виходи скоріш до бою!
І нахмурив грізно зір,
Швидко ним довкола водить...
Незабаром дикий звір
З-поміж листячка виходить.
Вперед мордочка мала,
Та й одна і друга лапка,
А вкінці вже і ціла
Показалась з листя... жабка.
II
Чи то казка є така,
Чи то сон приснився,
Та про того козака,
Що з жабкою бився.
Та не думайте ви так,
Що то тільки смішки:
Микольцуньо наш, козак,
Не боїться й мишки.
Раз в комору він зайшов,
Заглянув у діжку,
Та й сирі там знайшов
Довгохвосту мишку.
Думаєте, що кричав
Або біг до мами?
Ні, він мишку в полон взяв
Власними руками.
Але й мишка не така.
За сира кавальчик
Укусила козака
В сам мізинний пальчик.
А тепер вже упав страх
На серце козаче —
Він об землю мишку бах,
Та й нищечком плаче.
Був би сором скінчивсь
Отсей бій тяженький,
Коли б був не пригодивсь
Товариш вірненький.
Котик Мурочко прибіг
Пімстити обіду —
Зловив миш погану вмить,
Щоб не було встиду.
По обіді разом йдуть
Гордо до кімнати,
Щоб за подвиг свій і труд
Похвалу дістати.
Про вірш
Гумористична дитяча поема-буфонада про удаваного маленького сміливця-«козака», сповнена добродушної іронії, гри у лицарство та психологічної проникливості.
Історія
Поетичні оповідки про кумедні дитячі витівки займають окрему помітну нішу в доробку Марійки Підгірянки. Поетеса добре знала реалії сільського побуту хлопчаків Галичини, які змалечку захоплювалися козацькою романтикою, лицарськими легендами та подвигами січового стрілецтва.
Твір створювався для дитячих журналів (зокрема кіл часописів «Дзвіночок», «Світ дитини»), де виховувався здоровий дух самоіронії, критичного мислення та гумору. Авторка делікатно показує межу між фантазією про власну всемогутність і реальними дитячими страхами.
Форма
Поема написана чотиристопним хореєм із чергуванням жіночих і чоловічих закінчень та перехресним римуванням (abab). Такий ритмічний малюнок традиційно асоціюється з баладним, оповідним темпом та іронічною оповіддю.
Динамічний синтаксис рясніє паузами, трикрапками («...пішки», «...тичку», «...жабка»), градаціями та риторичними окликами, що створюють ефект комічного спаду напруги (антиклімаксу) в кульмінаційних моментах кожного епізоду.
Як читати
Твір побудовано за законами бурлескно-травестійної гри: атрибути козацької звитяги та воїнської доблесті («дерев'яний кріс», спис із палиці-тички, грізний бойовий клич) різко зіштовхуються з мізерністю справжньої загрози. Уявні орди ворогів чи страшні хижаки матеріалізуються у невинну малу жабку біля потічка або довгохвосту мишку в діжці із сиром.
Психологічний портрет Микольця змальовано з глибоким знанням дитячої вдачі: хлопчик прагне бути безстрашним героєм, проте коли мишка кусає його за мізинчик, весь козацький пафос миттєво змінюється дитячими слізьми («об землю мишку бах, / Та й нищечком плаче»). Допомога котика Мурочка повертає сюжет у площину дитячої солідарності та гумористичного примирення з реальністю.
Теми: дитячі фантазії · гумор і самоіронія · гра в козаків · пригоди і страхи · сміливість