Співанка про місяці
Марійка Підгірянка
Ой місяць січень кличе мороза,
Морозить лиця, щипає носа.
А місяць лютий вітрами дує,
На водах з льоду мости будує.
Березень-місяць мости поломить,
Весняну пісню річка задзвонить.
Квітами квітень всіх привітає,
Усі садочки порозквітає.
Гей, травень прийде у дні чудові,
Простелить всюди трави шовкові.
А місяць червень луги покосить,
Червоним соком ягідки зросить.
А місяць липень гарячим літом
Обсипле липи пахучим цвітом.
А місяць серпень серпом задзвонить,
Достиглий колос додолу склонить.
Вересень-місяць добре ґаздує,
Овоч смачненький дітям дарує.
А місяць жовтень мряку розвіє,
В лісах, в садочках лист пожовтіє.
А листопад той жалю не має,
З дерев останнє листя зриває.
А місяць грудень на радість людям —
Сніжком присипле замерзле груддя...
Про вірш
Ритмічний поетичний календар у пісенній формі розгортає панораму коловороту пір року через яскраві колоритні персоніфікації дванадцяти місяців та їхню хліборобсько-природну працю.
Історія
Вірш створено в міжвоєнний період розквіту педагогічної та літературної праці Марійки Підгірянки (Марії Ленерт-Домбровської) в Галичині та на Закарпатті. Поетеса-вчителька активно співпрацювала з дитячими часописами («Світ дитини», «Дзвіночок»), формуючи україномовне освітнє середовище через високохудожній дидактичний матеріал.
Твір є класичним зразком авторської дидактичної лірики для початкової школи, покликаної прищепити дітям розуміння циклічності природи, етнографічного календаря та поваги до щомісячної сезонної праці господаря.
Форма
Вірш написано чотиристопним хореєм із парним (суміжним) римуванням (аабб), притаманним українським коломийкам та веснянковим приспівкам. Ритмомелодика легка, рухлива й танцювальна.
Кожна дистихова пара становить завершену синтаксичну структуру, де акцентні паузи підкреслюють перехід дії від одного персоніфікованого місяця до наступного.
Як читати
Образна система твору спирається на глибинну фольклорну традицію уособлення природних явищ: січень виступає суворим кликуном морозів, лютий — невтомним будівничим льодових мостів, червень — дбайливим косарем, а вересень — щедрим карпатським ґаздою, що наділяє дітвору плодами садів.
Поетеса майстерно оживляє внутрішню етимологію питомих українських назв місяців («квітень квітками вітає», «липень обсипле цвітом», «серпень серпом задзвонить», «листопад листя зриває»), перетворюючи календарне перерахування на естетичну мовну гру, насичену зоровими, слуховими й тактильними образами.
Теми: пори року · календар природи · місяці року · дитяча лірика · персоніфікація