Ген понад гонами літ
пам’ять ще з юності спогади стеле.
Музика. Творення. Хліб.
Чую тебе, моя земле.
Прагне душа до обнов,
мов до засіву щорічного поле.
Пісня. Жадання. Любов.
Чую тебе, моя доле.
Прагнем до звершень, звитяг,
цвітом і плодом наснажуйся, днино.
Віра. Братерство. Життя.
Чую твій клич, Батьківщино!
Лаконічна ліро-патріотична мініатюра про пам'ять, працю і любов, через які людина чує свою землю, свою долю і клич Батьківщини. Настрій урочистий, піднесений і стриманий водночас.
Микола Сингаївський часто вибудовує вірші як пісенну тріаду, де кожна строфа розкриває нову грань одного почуття. Тут поет підсумовує ключові цінності свого світу: землю, долю й Батьківщину.
Словосполучення «гони літ» відсилає до хліборобської лексики: гони — це довжина поля, борозна. Так навіть час поет вимірює земною мірою, і ця деталь виразно вписує вірш у його поетичний світ, вирослий із сільського дитинства.
Вірш написано трискладовим розміром із дактилічною основою: «Ге́н понад го́нами лі́т». Короткі рядки чергуються з довшими, а кожна строфа містить номінативний рядок із трьох іменників: «Музика. Творення. Хліб.», «Пісня. Жадання. Любов.», «Віра. Братерство. Життя.».
Римування перехресне, з частковими неточними римами: «літ — хліб», «стеле — земле», «обнов — любов», «поле — доле», «звитяг — життя», «днино — Батьківщино». Три строфи паралельні за будовою й завершуються рефреном-зверненням «Чую тебе...», що наростає від землі до долі й до Батьківщини.
Перша строфа звернена до пам'яті: спогади юності стеляться «понад гонами літ», і з них виринають три слова — «Музика. Творення. Хліб». Це основи життя ліричного героя: мистецтво, праця і земля. Звідси перше звертання — «Чую тебе, моя земле».
Друга строфа порівнює душу, що прагне оновлення, з полем перед засівом. Тріада «Пісня. Жадання. Любов» розкриває внутрішній світ людини, і звертання «Чую тебе, моя доле» звучить як прийняття власного шляху.
Третя строфа найурочистіша: «Віра. Братерство. Життя» — цінності спільноти, а не лише окремої людини. Наростання від «землі» до «долі» й до «Батьківщини» творить градацію від особистого до загального. Вірш варто читати з паузами після кожного слова в тріадах — вони звучать як карбовані гасла.
Теми: любов до Батьківщини · пам'ять юності · праця і творчість · доля людини · віра і братерство