Глухівські дзвони
Микола Сингаївський
У Глухові у городі
во всі дзвони дзвонять.
З народної думи
А дзвонили ж –
чулося і в небі,
Голосом стрясались небеса.
Зорі сипались, як риба в невід,
І тремтіла місячна яса.
Те відлуння котиться і досі,
Наче спогад про гетьманський час.
І козацькі коні ще в дорозі,
І вогонь дозорний ще не згас.
Палахкоче вогнице іскристо,
Полум’я і дзвони – два крила.
Щоб уже не заніміло місто,
Щоб його околиця росла.
Певне, знала гетьманська столиця
Щедрі голоси своїх співців.
І снагою, мов жива криниця,
Надихала глухівських творців.
Дзвони тут будили до розплати,
Кликала дзвінкоголоса мідь.
Тут земля, немов козацька мати,
Вся покрита зморшками століть.
Мов історії жива окраса,
А вона ж – сучасності рідня.
І живучий спогад про Тараса
Чуйні душі зріднює щодня.
Як ведеться, з роду і до роду
У піснях засвітиться душа –
Та, що зветься Волею народу,
Та, що глухівчанам не чужа.
Що вирує і шумить вітрами,
А в задумі стихне, мов дитя, –
І мовчить, як небо над борами,
І в собі витворює життя.
Кожна крапля наче срібло ронить,
Клен поклав долоню на плече…
І життя – від кореня до крони –
Мов основу животворну тче.
Від глухої осені до квітня
Знову чую у досвітній млі –
Дзвонять дзвони у тисячоліття
Глухівської нашої Землі.
Про вірш
Полум’яний патріотичний твір про незламну вірність рідній землі, пам’ять предків та високий обов’язок захисту свободи України.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Микола Сингаївський), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Класичні чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («У Глухові у городі»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Дзвони тут будили до розплати») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («Глухівської нашої Землі») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · національна гідність · філософія серця · екзистенційний досвід