Пам’ятаю голод
сорок шостого:
Жолудевий, кам’янистий хліб,
Немічного бачити – дорослого,
І дитинство зголоднілих літ.
Все злилось – у хлібне і насущне:
Цвіт кори, макуха, лобода,
Жолудина і зернина злущені,
І джерельна – рятівна вода.
Звідти ми –
з воєнного і босого.
Все ж росли, мов придорож-трава.
Незнищенна пам’ять сорок шостого
Болем тим і нині ще жива.
Філософський роздум про незворотний рух часу, таїну людського буття та пошук духовної рівноваги серед життєвих бур.
Поезія належить до багатого доробку автора (Микола Сингаївський), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Метрична структура: канонічний п’ятистопний ямб. Шляхетна гармонія п’ятистопного ямба з класичним чергуванням жіночих і чоловічих рим.
Класична сонетна архітектоніка: два катрени й два терцети. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Сингаївський Микола -Пам’ять 46-го»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Цвіт кори, макуха, лобода») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («Болем тим і нині ще жива») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · екзистенційний досвід · краса і гармонія · поетичне світовідчуття