Будь, як сонце, будь, як море, ясносяйним і глибоким,
Будь прозорою рікою, будь шумуючим потоком,
І неси на хвилях вільних білогруді кораблі
В даль блакитно-загадкову від буденної землі.
Будь, як вихор, неупинним, будь, як вітер, невгомонним,
Розлетися над землею шляхом сонця велегонним,
Розруйнуй турботи буднів, сірих буднів на землі
І вквітчай квітками сходу білогруді кораблі!
Натхненний неоромантичний гімн утверджує культ духовної величі, ясного сяйва та стихійної сили, закликаючи людську душу до подолання буденності заради безмежних просторів буття.
Вірш увійшов до книги «На березі Кастальському» (1918) і репрезентує солярно-вітаїстичну лінію раннього Слісаренка. Поезія виникла під впливом ніцшеанського ідеалу сильної особистості та сонячних гімнів символістів.
Твір звучить як палкий маніфест молодості, що відкидає міщанське примирення з сірою повсякденністю заради повноти творчого самовияву.
Широкий шестистопний дактиль із цезурою посередині рядка створює ефект величного кочення океанських валів або поривів гірського вітру.
Суміжне повнозвучне римування закріплює імперативний, закличний характер поетичного висловлювання.
Композиція побудована на системі стихійних уподібнень: людина закликається бути «як сонце» (ясносяйною), «як море» (глибоким), «як вихор» (неупинним) та «як ріка» (прозорою). Ці природні першоелементи уособлюють абсолютну внутрішню свободу.
Образ «білогрудих кораблів», що пливуть у «даль блакитно-загадкову від буденної землі», символізує дерзновенні прагнення людського генія. Слісаренко створює оптимістичний образ духовного мореплавця, для якого не існує нездоланних меж.
Теми: неоромантичний маніфест · солярний культ · морська стихія · подолання буденності · духовна свобода