Не знаю де, за що, і як
Зів’яв, упав червоний мак,
І вмить поблід, згорів, сконав,
В шовкових хвилях пишних трав.
Не знаю де й за що він вмер,
Бо вітер слід його затер…
Але про барвний мак між трав
Бурун-вертун легенду склав.
Багацько літ з тих пір пройшло,
Пісками луки занесло,
Але про мак і досі там
Вітри розказують піскам,
Як він сконав, згорів, упав,
В колишніх луках серед трав.
Елегійно-баладна мініатюра про трагічну загибель прекрасного маку та нетлінність пам'яті й мистецького міфу перед обличчям невблаганного часу.
Твір репрезентує неоромантично-символістську грань поетичного таланту Олекси Слісаренка, де на зміну урбаністичним та авангардним пошукам приходить фольклоризована легендарна оповідь. Поезія тяжіє до жанру стилізованої пісні-балади, у якій природні стихії олюднюються й наділяються пам'яттю.
У контексті трагічної української історії 1920–1930-х років образ безвинно згиблого маку набув позатекстового алегоричного значення — як пам'ять про передчасно обірвані долі покоління, чий слід затерли піски репресій і забуття, але чия краса залишилася в переказах і слові.
Вірш написано чотиристопним ямбом із суміжним парним римуванням (aabb), що забезпечує оповідну плавність, наспівність та інтонаційну спорідненість із народною баладою.
Кільцева композиція (повторення мотиву загибелі маку у фіналі через дієслівну градацію «сконав, згорів, упав») закріплює відчуття замкненості фатального кола часу. Алітерації глухих і шиплячих («затер», «пісками», «розказують») відтворюють шарудіння пустельних вітрів.
Образ червоного маку в шовкових хвилях трав втілює хиткість, жертовність і вразливість довершеної краси у жорстокому світі. Раптова загибель квітки за невизначених обставин («Не знаю де, за що, і як») переводить конфлікт із конкретно-природного у категорію універсальної екзистенційної драми.
Опозиція «квітучі луки — піски» виявляє невблаганну руйнівну силу хроносу: ландшафт життя перетворюється на пустелю, проте знищити пам'ять час не здатен. Персоніфіковані «Бурун-вертун» та вітри виступають хранителями легенди, доводячи, що поетичний міф про красу й загибель виявляється довговічнішим за матеріальний світ.
Теми: трагічна краса · невблаганність часу · пам'ять і забуття · символістська алегорія · сила легенди