Дадан. Дуплянка. На березі білій
Іконка праведних Зосими і Саватія.
Над вуликами-кельями день цілий
Кружляє працьовита братія.
Несуть у келії ченці крилаті
Мед золотий і віск на жовті свічі…
Привіт мій вам, працьовники завзяті,
Уклін мій вам, невтомні будівничі!
Невпинно цілий день працює братія,
А вечором стихають в кельях шуми руху.
Іконка праведних Зосими і Саватія
Вартує манастир від злого духу.
Спокійна, сповнена світлого захвату пасторальна замальовка, в якій праця бджолиної родини уподібнюється до священного чернечого послуху та гармонійного молитовного устрою.
Поезія належить до раннього періоду творчості Олекси Слісаренка і була вміщена в його символістській книзі «На березі білім» (1919). У цей час автор входив до кола київських неосимволістів (об'єднання «Музагет», «Біла студія»), які прагнули поєднати витончений естетизм із національною міфопоетичною традицією та духовною спадщиною.
Звернення до пасічницької теми на тлі виснажливих революційних потрясінь та громадянської війни поставало як прагнення віднайти острівець ладу, святості й органічної життєтворчості. Образи святих Зосими і Саватія Соловецьких, традиційних народних покровителів бджільництва, органічно вписують вірш у старосвітський український культурний ландшафт.
Вірш структурований у три строфи: початковий та фінальний катрени написані п'ятистопним ямбом із перехресним римуванням (АбАб), тоді як центральна строфа розширює строфічний простір, вносячи урочисту ораторську інтонацію завдяки звертанню-оклику.
Характерною є наявність рефренних елементів: точна назва ікони «праведних Зосими і Саватія» та лексема «братія» звучать у першій і третій строфах як сакральне обрамлення (кільцева композиційна симетрія). Ритм плавний, наспівний, що узгоджується з монотонним гудінням пасіки.
Провідним художнім прийомом тексту є розгорнута алегорія, що накладає топос пасіки на сакральну топографію православного монастиря. Вулики постають «келіями», бджоли — «крилатими ченцями» та «працьовитою братією», а зібраний мед і віск набувають літургійного значення матеріалу для жертовних «жовтих свіч». Труд бджоли тлумачиться не як утилітарна біологічна активність, а як безперервна молитва ділом.
Опозиція денного світлоносного руху й вечірнього стихання шуму підкреслює циклічність і захищеність буття. Присутність святих управителів Зосими і Саватія маркує пасіку як оберіг від ентропії та «злого духу», трансформуючи скромний куточок природи в універсальну модель праведного, затишного й соборного співжиття.
Теми: пейзажна лірика · мотив праці · сакральне в буденному · християнські мотиви · гармонія природи