Невирішене питання

Карлові Сукенцуцке в 1944 році стукнуло 78 літ.

У Карла Сукенцуцке була чималенька родина, яка складалася з його дружини Єви — 75 літ, та двох онуків — Курта — 28 років і Ганса — 26 літ.

У Курта після побідоносного "бліц-кріга" на Сталінградських степах не було правої ноги, правої руки й правого ока, а в Ганса, після такого ж "бліц-кріга" на Дніпрі, не було лівої ноги, лівої руки й лівого ока…

Отже, єдиним кормильцем всієї Сукенцуцкенової сім'ї був сам Карл Сукенцуцке, семидесятивосьмилітній старець.

Кінець 1944 року був уже для третьої імперії самим "крігом", без "бліц"…

Разом із "бліцем" одійшли в минуле і українська пшениця, і українське сало, і кури, і гуси, і качки, і яйця…

А утрата всього цього для третьої імперії було значно дошкульніше, ніж потеря "бліца".

Сутужно було Карлові Сукенцуцке годувати свою родину: не завжди вистачало ерзац-кави, ерзац-картоплі й ерзац-хліба, проте Карл Сукенцуцке стоїчно вистоював довгі часи в чергах і сяк-так годував своїх старих та сліпо-безного-безруких…

Вдарила понадтотальніша мобілізація.

Не викрутився 78-літній Сукенцуцке.

Сукенцуцке — солдат.

Коли він прибув у військову частину, третя імперія котилася із західних схилів Карпат…

Командир роти, в яку потрапив Карл Сукенцуцке, довго-довго дивився на 78-літнього "гросфатера", думаючи:

— Ну, куди я його?

Рота захищала круту височину, вкриту сковзькою кригою.

Держатись солдатам на схилах цієї височини було дуже важко: вони сковзались і падали…

Вдержати височину надії вже не було, але й покинути її, відступаючи, загрожувало зривами солдат на слизькій кризі в безодню.

Подививсь командир роти ще раз на 78-літнього Карла Сукенцуцке і вдарив себе по лобу:

— Евріка!

Він покликав двох солдат, наказав узяти Карла Сукенцуцке під руки й обережно поводити його на найслизькіших місцях по схилу височини.

Солдати поводили "гросфатера"[6].

Після цього рота вже не сковзалася і більш-менш благополучно відійшла.

Пісок, що сипався із 78-літнього Сукенцуцке, врятував становище.

Командир роти представив Карла Сукенцуцке до нагороди залізним хрестом…

В штабі армії погодилися, що подвиг 78-літнього Карла Сукенцуцке достоїн залізного хреста.

Одне тільки непокоїло командування: куди чіпляти того залізного хреста?

Коли солдат грудьми захищає батьківщину — хреста чіпляють на груди…

А Карл Сукенцуцке прислужився батьківщині зовсім не грудьми!

Де він має носити залізного хреста?

Про вірш

Гротескно-сатирична гумореска розкриває тотальний занепад і демографічну катастрофу нацистської Німеччини на завершальному етапі Другої світової війни. Через образ 78-літнього рекрута фольксштурму автор висміює агонію гітлерівського режиму та безглуздість його відчайдушного опору.

Історія

Твір створено наприкінці 1944 року — у момент краху нацистського фронту, виходу радянських військ до кордонів рейху та запровадження в Німеччині тотальної мобілізації стариків і підлітків (фольксштурм). Остап Вишня пильно стежив за повідомленнями міжнародної хроніки та преси воєнного часу.

Після звільнення України та розгрому ворожих угруповань у Карпатах радянська сатирична преса зосередилася на змалюванні морального та фізичного виснаження Третього рейху. Гумореска увійшла до воєнного доробку письменника, зафіксувавши перехід німецької кампанії від загарбницького тріумфу до глухого кута.

Форма

Твір поєднує ознаки політичної сатиричної новели та гротескної усмішки. Композиція лаконічна, динамічна, побудована на сатиричному портретуванні та абсурдистській ситуації фронтового побуту, де літній дідусь стає останнім бастіоном імперії, що котиться в прірву.

Стилістика вирізняється саркастичною грою слів (протиставлення переможного «бліца» і безпросвітного «кріга»), уїдливими оксюморонами («понадтотальніша мобілізація», «ерзац-існування») та промовистим карикатурним прізвищем персонажа (Сукенцуцке), що підкреслює маріонетковість постаті.

Як читати

Образ родини Карла Сукенцуцке є втіленням сатиричного гротеску: скалічені онуки Ганс і Курт симетрично втратили протилежні руки, ноги та очі внаслідок «бліцкригів» під Сталінградом і на Дніпрі. Ця моторошна комічна деталь слугує безжальним вироком воєнній авантюрі, яка калічить власну націю.

Комізм ситуації загострюється у сцені появи немічного діда на карпатській крижаній височині. «Невирішене питання» німецького офіцера — куди подіти 78-річного солдата на слизькому схилі — трансформується у філософсько-історичне питання про цілковиту безвихідь фашизму, в якого земля буквально вислизає з-під ніг.

Твір поєднує дошкульний сарказм із глибоким екзистенційним викриттям мілітаризму. Військова машина, позбавлена награбованого («сала, пшениці, качок»), переходить на ерзац-існування і врешті стикається із власною нікчемністю.

Теми: сатира · гротеск · Друга світова війна · крах Третього рейху · фольксштурм · пародія на мілітаризм

Усі поети