Паралелепіпед
Остап Вишня
Олег Трійченко, учень 6-го класу, чорнявий, хвацький хлопчина, що курив уже не тільки "Труд", а навіть "Катюшу", а іноді й "Казбека", зустрівся з приятелем своїм, учнем 6-го класу, тільки з другої школи, Ігорем П'ятьорським.
Ігор П'ятьорський запитав Олега Трійченка:
— Ну, як діла з іспитами? Ось-ось уже!
— На большой! — відповів Олег.
— Готовий?
— Як з пушки! Ти знаєш — уже два тижні я ворожу, чи попадеться мені з геометрії перший білет, кручу палець круг пальця і щоразу пальцем у палець попадаю. І вже встиг піддивитися, як білети лежатимуть! Де перші номери, а де останні... Перший номер — і "п'ять". А в тебе як? — запитав Олег у Ігоря.
— Працюю. Хоч у мене з геометрії "п'ять", проте все повторюю, щоб як слід бути готовим.
— Пхе! Повторюю... А я так мало не щодня в Пуща-Водиці. Ох і красота!
— Та я знаю, що красота, та хай уже після іспитів.
— Чудно! Іспити в нас "на ять" будуть.
Аж ось і іспит з геометрії.
Олег Трійченко ще раз покрутив пальцем круг пальця, розвів широко руками, хоробро ті руки звів знову — палець об палець тільки — стук.
— Lсть! Складу! — аж підскочив Олег. Упевнено підійшов він до столу, хоробро взяв білет, глянув — і зблід... Щось у його всередині похололо і посунулось аж туди-туди, а там тільки: тень-тень-тень — затенькало.
— Двадцять три!
"Що ж воно там таке?" — затрусився Олег. Глянув у білет: паралелепіпед.
"Що воно таке?" — думає з жахом Олег.
— Ну, Трійченко, який у тебе білет? — запитує Олена Василівна, вчителька геометрії.
А тут круг стола члени комісії, і всі вони на Олега дивляться, чекають.
— Двадцять третій, Олено Василівно.
— Що там у двадцять третім?
— Ралелопопопід.
— Як-як? Що ти сказав?
— Паралелеопі-пі...
— Ну-ну?..
— ПІ... пі... пі...
Уже й члени комісії почали усміхатися, а Олена Василівна вся почервоніла, а Олег стоїть та все:
— Пі... пі... пі...
Розгнівалася Олена Василівна, похитала головою:
— Не "пікай" ти краще, мов те курча! Іди собі, не страмись сам і не страми мене. Восени складатимеш, а літо попрацюй як слід.
Повернувся од столу Олег, глянув на товаришів, а вони губи кусають, щоб уголос не розреготатися.
Проходить на своє місце, а вже хтось збоку:
— Пі-пі-пі.
З того часу Олег так і звався в школі: Паралелепіпед.
А Ігор П'ятьорський склав іспит на "п'ять".
Після іспитів Олег геометрію вчив, а Ігор у Пущі-Водиці в ставку купався та рибу вудив.
1955
Про вірш
Дотепна шкільна гумореска, що динамічно викриває легковажність, забобонну надію на 'шпаргалку й випадок' та контраст між безпечним хвальком і сумлінним учнем перед обличчям шкільних іспитів. Пафос твору сповнений добродушного повчання та життєрадісного комізму викриття дитячої самовпевненості.
Історія
У повоєнні роки Остап Вишня активно співпрацював із дитячою та юнацькою пресою (зокрема журналом 'Барвінок', газетою 'Зірка' та 'Радянська освіта'), створивши цілу серію педагогічних гуморесок і фейлетонів, присвячених шкільному життю, піонерським будням та питанням виховання молоді.
На початку 1950-х років радянська школа запроваджувала жорсткі екзаменаційні нормативи та перевідні іспити, що викликало значний психологічний стрес в учнів. Вишня відгукувався на цю актуальну тему з властивою йому педагогічною делікатністю, виправляючи лінощі підлітків не моралізаторством, а веселим, дошкульним сміхом.
Форма
Жанр твору — виховна шкільна гумореска (образок із натури). Сюжет має чітку драматичну побудову: діалог-експозиція (зіткнення двох психологічних типів — легковажного Олега та працьовитого Ігоря), етап напруженого очікування й ритуальних ворожінь, кульмінація (витягування 'нещасливого' білета) та миттєва катастрофа самовпевненості героя.
Мовна палітра надзвичайно багата на підлітковий сленг і фразеологію середини ХХ століття ('на большой', 'як з пушки', 'на ять', назви цигарок 'Труд', 'Казбек'). Динаміку забезпечує швидкий монтаж реплік, психологічний звукопис внутрішнього жаху ('тень-тень-тень — затенькало') та експресивна градація розгубленості персонажа.
Як читати
Головний конфлікт розгортається між магічним мисленням (ворожіння на пальцях, надія на підглянутий номер білета, відпочинок у Пуща-Водиці замість навчання) і реальною необхідністю щоденної праці. Образ Олега Трійченка уособлює типаж підлітка-хвалька, чия напускна 'дорослість' (куріння цигарок) миттєво злітає при зустрічі зі справжніми знаннями.
Слово 'паралелепіпед' перетворюється на виразний комічний символ непосильної, складної науки, яка не прощає верхоглядства. Момент зустрічі із суворою геометрією змальовано майже як трагікомічний шок: самовпевнений герой буквально біліє й холоне, коли його наївні магічні формули розбиваються об тверду наукову термінологію.
Гуманізм Остапа Вишні проявляється в тому, що автор не карає свого героя жорстоким сарказмом, а дає йому відчути рятівний сором. Комічна ситуація стає найкращим моральним уроком не лише для конкретного школяра, а й для юного читача, ненав'язливо доводячи цінність систематичної праці над фальшивою удачею.
Теми: шкільне життя · іспити та навчання · легковажність і сумлінність · гумор для юнацтва · усмішка · педагогічна сатира