Сон на користь
Остап Вишня
Так от жив собі та був собі чорнявий хлопчик, у селі Ясному, Чудесного району, Чудової області, на Радянській Україні.
Було йому вже років, мабуть, з одинадцять, а то й ще менше,— чи аж не десять років йому було.
І здорово він стріляв з рогатки.
І в собак стріляв, і в котів стріляв, і в горобців стріляв.
Як стрельне, бувало, він у собачку — собачка скавучить, як у кота — кіт нявчить, а як у горобця стрельне — а шибка у сусідньому вікні тільки — дзень! — розбилась шибка, а горобець тільки — цвірінь-цвірінь! — весело так цвірінькає горобець, з того хлопчика ніби насміхаючись:
— Ага! Хотів мене влучити, а влучив у шибку! Ага! Цвірінь-звірінь у шибку!
І курив той хлопчик, і негарно лаявся, і в орлянку грав, і з учителями своїми, як зустрічався на вулиці, не вітався.
Неслухняний хлопчик був.
І так дожив аж до Нового року.
А на Новий рік у школі ялинка мала бути, де кращим учням подарунки даватимуть, а неслухняним учням нічого не даватимуть.
Чекав на ту ялинку й наш хлопчик, але надії на подарунок у його не було, бо не слухався він нікого, кепсько вчився, тільки й того, що з рогатки стріляв здорово.
Сердитий ліг він під Новий рік спати.
Тільки-но заснув, аж ось йому сон сниться!
Та який сон!
Ніби держить чорненький собачка в лапках рогатку й на його націлюється. Він злякався й просить того собачечку:
— Жучок! Не стріляй у мене, мені буде боляче!
— А ти,— каже Жучок,— у мене стріляв! І мені було боляче, а ти ж стріляв!
— Не стріляй,— плаче хлопчик,— я більше не буду!
— Ну, добре,— Жучок каже,— не буду. Я кращий од тебе! Не буду!
Побіг Жучок, аж тут Кіт. І теж із рогаткою і на хлопчика націляється.
— Ой, котику, ой, братику, не стріляй! Я більше не стрілятиму!
— Ага,— замуркотів Кіт.— Ага!
І побіг, весело нявкаючи.
А потім ніби налетіли на нашого хлопчика горобці, а потім почали на його летіти розбиті шибки.
Він як закричить:
— Мамо!
І прокинувся.
Підійшла до його мама, заспокоїла, а він мамі й каже:
— Мамо! Не стрілятиму з рогатки, слухатимусь, добре вчитимусь, і буду ввічливим, і нікого не ображатиму.
— Оті добре,— сказала мама.— 3 Новим тебе роком, мій хлопчику! — І поцілувала його.
А подарунки новорічні наш хлопчик аж через рік на ялинці одержав! Як найкращий учень.
Про вірш
Гумористично-повчальне виховне оповідання про моральне переродження бешкетника під впливом сну-перестороги, де скривджені тварини виступають суддями людської жорстокості.
Історія
Оповідання написане на початку 1950-х років для дитячої періодики, коли в радянській педагогіці та літературі особливого значення надавалося питанням шкільної дисципліни, позакласного виховання, піонерської етики та боротьби з дитячим хуліганством і жорстокістю.
Остап Вишня, палкий захисник фауни та член Товариства мисливців і рибалок, надзвичайно болісно сприймав будь-які прояви безглуздої жорстокості дітей до домашніх тварин і птахів, тому часто використовував силу гумору для педагогічного перевиховання підростаючого покоління.
Форма
Жанр твору — виховне гумористичне оповідання-казка з використанням прийому сну (алегоричного сновидіння-перевертня). Композиція чітка й повчальна: від експозиції бешкетів і безкарності героя через передсвяткове напруження — до фантасмагоричного сну-кульмінації та морального оновлення у фіналі.
Оповідь ведеться у характерній вишнівській іронічно-фольклорній тональності («жив собі та був собі чорнявий хлопчик у селі Ясному...»). Використовується виразна звукописна імітація дій («дзень!», «цвірінь-цвірінь»), градація безчинств героя та жвавий внутрішній комізм.
Як читати
Художній прийом дзеркальної інверсії уві сні — пес Жучок бере до лап рогатку й цілиться в хлопчика — слугує потужним психологічним шоком для малого бешкетника. Зміна ролей жертви й кривдника змушує героя відчути власний біль і страх тих, кого він бездумно ображав щодня.
Комічне у творі виступає в формі доброзичливої сатири та викривальної іронії. Автор висміює хвалькуватість юного стрільця, чия влучність обертається розбитими шибками сусідів і кпинами кмітливого горобця. Навіть топоніми «село Ясне, Чудесний район» задають іронічний контраст між зразковим ладом і непутящою поведінкою хлопця.
Твір утверджує класичне золоте правило моралі: не чини іншим того, чого не бажаєш собі. Сон виступає рятівним очисним катарсисом («сон на користь»), який будить дитячу совість, перетворюючи бездушного хулігана на чуйного й свідомого захисника природи.
Теми: виховання совісті · сон-пересторога · доброта до тварин · гумореска для дітей · шкільне життя · новорічна ялинка