Сон на користь

Остап Вишня

Так от жив собі та був собі чорнявий хлопчик, у селі Ясному, Чудесного району, Чудової області, на Радянській Україні.

Було йому вже років, мабуть, з одинадцять, а то й ще менше,— чи аж не десять років йому було.

І здорово він стріляв з рогатки.

І в собак стріляв, і в котів стріляв, і в горобців стріляв.

Як стрельне, бувало, він у собачку — собачка скавучить, як у кота — кіт нявчить, а як у горобця стрельне — а шибка у сусідньому вікні тільки — дзень! — розбилась шибка, а горобець тільки — цвірінь-цвірінь! — весело так цвірінькає горобець, з того хлопчика ніби насміхаючись:

— Ага! Хотів мене влучити, а влучив у шибку! Ага! Цвірінь-звірінь у шибку!

І курив той хлопчик, і негарно лаявся, і в орлянку грав, і з учителями своїми, як зустрічався на вулиці, не вітався.

Неслухняний хлопчик був.

І так дожив аж до Нового року.

А на Новий рік у школі ялинка мала бути, де кращим учням подарунки даватимуть, а неслухняним учням нічого не даватимуть.

Чекав на ту ялинку й наш хлопчик, але надії на подарунок у його не було, бо не слухався він нікого, кепсько вчився, тільки й того, що з рогатки стріляв здорово.

Сердитий ліг він під Новий рік спати.

Тільки-но заснув, аж ось йому сон сниться!

Та який сон!

Ніби держить чорненький собачка в лапках рогатку й на його націлюється. Він злякався й просить того собачечку:

— Жучок! Не стріляй у мене, мені буде боляче!

— А ти,— каже Жучок,— у мене стріляв! І мені було боляче, а ти ж стріляв!

— Не стріляй,— плаче хлопчик,— я більше не буду!

— Ну, добре,— Жучок каже,— не буду. Я кращий од тебе! Не буду!

Побіг Жучок, аж тут Кіт. І теж із рогаткою і на хлопчика націляється.

— Ой, котику, ой, братику, не стріляй! Я більше не стрілятиму!

— Ага,— замуркотів Кіт.— Ага!

І побіг, весело нявкаючи.

А потім ніби налетіли на нашого хлопчика горобці, а потім почали на його летіти розбиті шибки.

Він як закричить:

— Мамо!

І прокинувся.

Підійшла до його мама, заспокоїла, а він мамі й каже:

— Мамо! Не стрілятиму з рогатки, слухатимусь, добре вчитимусь, і буду ввічливим, і нікого не ображатиму.

— Оті добре,— сказала мама.— 3 Новим тебе роком, мій хлопчику! — І поцілувала його.

А подарунки новорічні наш хлопчик аж через рік на ялинці одержав! Як найкращий учень.

Про вірш

Гумористично-повчальне виховне оповідання про моральне переродження бешкетника під впливом сну-перестороги, де скривджені тварини виступають суддями людської жорстокості.

Історія

Оповідання написане на початку 1950-х років для дитячої періодики, коли в радянській педагогіці та літературі особливого значення надавалося питанням шкільної дисципліни, позакласного виховання, піонерської етики та боротьби з дитячим хуліганством і жорстокістю.

Остап Вишня, палкий захисник фауни та член Товариства мисливців і рибалок, надзвичайно болісно сприймав будь-які прояви безглуздої жорстокості дітей до домашніх тварин і птахів, тому часто використовував силу гумору для педагогічного перевиховання підростаючого покоління.

Форма

Жанр твору — виховне гумористичне оповідання-казка з використанням прийому сну (алегоричного сновидіння-перевертня). Композиція чітка й повчальна: від експозиції бешкетів і безкарності героя через передсвяткове напруження — до фантасмагоричного сну-кульмінації та морального оновлення у фіналі.

Оповідь ведеться у характерній вишнівській іронічно-фольклорній тональності («жив собі та був собі чорнявий хлопчик у селі Ясному...»). Використовується виразна звукописна імітація дій («дзень!», «цвірінь-цвірінь»), градація безчинств героя та жвавий внутрішній комізм.

Як читати

Художній прийом дзеркальної інверсії уві сні — пес Жучок бере до лап рогатку й цілиться в хлопчика — слугує потужним психологічним шоком для малого бешкетника. Зміна ролей жертви й кривдника змушує героя відчути власний біль і страх тих, кого він бездумно ображав щодня.

Комічне у творі виступає в формі доброзичливої сатири та викривальної іронії. Автор висміює хвалькуватість юного стрільця, чия влучність обертається розбитими шибками сусідів і кпинами кмітливого горобця. Навіть топоніми «село Ясне, Чудесний район» задають іронічний контраст між зразковим ладом і непутящою поведінкою хлопця.

Твір утверджує класичне золоте правило моралі: не чини іншим того, чого не бажаєш собі. Сон виступає рятівним очисним катарсисом («сон на користь»), який будить дитячу совість, перетворюючи бездушного хулігана на чуйного й свідомого захисника природи.

Теми: виховання совісті · сон-пересторога · доброта до тварин · гумореска для дітей · шкільне життя · новорічна ялинка

Усі поети