Чудо
Осип Маковей
Було се чудо небувале,
а дідько чудо се зробив...
Селяни дуже бідували,
і піп щотижня їх ганьбив:
"Не знали би ви переднівку,
якби покинули горівку!"
І стямилися раз селяни,
спросили панотців, дяків:
"До коршми вже ніхто не глянеї
Конець недолі мужиків!
Горівці похорони справим
і хрест велик на ній поставим!"
Пішли горівку поховали
без голосіння і без сліз,
гуртом весело заспівали,
аж залунав сусідній ліс,
свяченої взяли додому
і спати всі пішли в солому.
Село заснуло, як дитина,
та чути гомін у селі:
се у попа іде гостина,
гудуть там гості, мов чмелі,
горівку п'ють, вино і пиво,
щоби село жило щасливо.
І сталось чудо: саме в хвилі,
коли упився панотець,
горівка заревла в могилі:
"Ще не прийшов мені конець!"
Перевернулася у гробі
і вивернула хрест на собі...
Я чув про це на власні уха
і б'юся в груди кулаком,
молюся до святого духа,
щоб змилувавсь над мужиком.
Молюся ще і до Миколи,
щоб не покинув нас ніколи.
Святий Миколо-чудотворче,
спасаєш тільки мужиків,
спасай же мудрих ти чимскорше
порадників-провідників,
нехай ми раз уже на Руси
всі п'ємо воду, як ті гуси!
3 мая, 1900
Про вірш
Сатирична віршована оповідка про те, як селяни урочисто «поховали» горілку, а тим часом піп бенкетував, аж горілка перевернулася в могилі. Гумор тут гостро спрямований проти лицемірних порадників народу.
Історія
Вірш датовано 3 травня 1900 року. Осип Маковей був одним із найдотепніших галицьких сатириків свого часу, а тверезницький рух, який нерідко очолювало духовенство, давав йому вдячний матеріал для іронії над розривом між проповіддю і власним прикладом.
У цьому творі поет пародіює жанр чудесної легенди: «чудо небувале» сотворив дідько, а «свідок» оповіді молиться святому Миколаю. Народна сміхова традиція, близька до коломийок і бурлескних віршів, поєднується тут із публіцистичною загостреністю.
Форма
Вірш написаний чотиристопним ямбом, легким і розповідним. Строфа — шестивірш із перехресним римуванням перших чотирьох рядків і суміжною парою в кінці (абабвв).
Завершальне двовірш-дистих кожної строфи працює як дотепна пуанта: «Горівці похорони справим / і хрест велик на ній поставим!», «Перевернулася у гробі / і вивернула хрест на собі». Така будова характерна для сатиричної байки й фейлетону у віршах.
Як читати
Сюжет розгортається як анекдот: піп щотижня ганьбить селян за пияцтво, вони каються і справляють горілці похорон із хрестом, повертаються додому тверезі й веселі. Але вночі у попа гостина, де п’ють «горівку, вино і пиво, щоби село жило щасливо», — і саме в ту мить горілка реве з могили: «Ще не прийшов мені конець!»
Чудо, таким чином, — викриття: проповідь тверезості тримається лише доти, доки самі проповідники не сідають до чарки. Іронія підкреслюється навмисно наївним голосом оповідача, який «чув на власні уха» і б’ється в груди кулаком.
Фінальна молитва до святого Миколая — найгостріше місце: святий «спасає тільки мужиків», тож нехай рятує й «мудрих порадників-провідників», щоб уся Русь пила воду, «як ті гуси». Під маскою добродушного жарту Маковей ставить питання про моральне право тих, хто береться вести народ.
Теми: лицемірство · сатира на духовенство · пияцтво і тверезість · селянське життя · народний гумор