Се пісня не нова!...

Про вірш

Тричі повторене «Се пісня не нова!» відкриває розмову про вічні мрії: сонце для трудящих, долю для народу, правду й волю. Вірш закінчується вимогою не лише мріяти про свободу в затишку, а й здобувати її «пробоєм», жити і полягти героєм.

Історія

Вірш датовано 1900 роком. На зламі століть у галицькому громадському житті відчувалося розчарування поміркованою «органічною працею», і молоде покоління вимагало рішучіших дій. Маковей, учень і соратник Франка, відгукується на ці настрої громадянською лірикою.

Твір перегукується з франківськими «Вічним революціонером» і «Каменярами», але звучить стриманіше: замість гімну тут роздум про те, що старі слова набувають сенсу лише тоді, коли за ними йде вчинок.

Форма

Вірш написаний ямбом, у якому шестистопні рядки чергуються з п’ятистопними: «Се пісня не нова! Всім байдуже у сні, / чи світять місяць і зірки на небі». Римування перехресне, з чергуванням чоловічих і жіночих закінчень.

Композиція тристрофова, кожна строфа починається анафорою «Се пісня не нова!». Від строфи до строфи ця анафора набуває нового змісту, ведучи від побутової мудрості до героїчного заклику.

Як читати

Перша строфа — простий життєвий образ: уві сні байдуже, чи світять місяць і зірки, а сонце потрібне всім у «тяжкі робучі дні». Мрії теж корисні не самі собою, а як поміч у праці.

Друга строфа іронічна: «гарні мрії», «бажання тихі долі для народу», надії на ще ненароджених і «у затишку говірка про свободу». У цих рядках легко впізнати портрет салонного патріотизму, який розмовляє, але не діє.

Третя строфа переходить до вимоги: правду й волю треба здобути «пробоєм», ділити долю з нещасними, і «жити треба й полягти героєм». Фінальний злам розкриває задум: пісня справді не нова, але кожне покоління мусить виконати її власним життям.

Теми: свобода і правда · громадянський обов’язок · героїзм · критика пасивності · доля народу