Жерело
Осип Маковей
З нори в камінню під горою
там било сильно жерело,
потік плив чистою водою
край поля, що при нім було.
Вода мулила берегами
помалу мужика ріллю.
Він задумавсь:
"Потік з роками
ще знищить ниву всю мою".
Взяв челядь і нору глибоку
з великим трудом він заткав.
"Без жерела нема потоку",—
так він весело погадав.
Аж ось нараз нора зробилась
на загонах его ріллі,
а з неї скрізь вода розлилась
по збіжжю, що зійшло в землі.
Ледве спинив він тихо воду,
аж знов нора знайшлась нараз...
Старий сусід узрів сю шкоду
і раду дав,
що поки час:
"Відкрий нору і бистру струю
пусти руслом тим, що й давно;
усунеш певно шкоду всяку,
лиш берег вирівняй і дно!
Чим більше жерело стісняти,
оно щораз тим кріпше б'є
і, здавлене, несе лиш страти,
а так, то і хосен дає!"
1887
Про вірш
Віршована притча про селянина, який заткав джерело, щоб урятувати ниву, але цим лише спричинив ще більшу шкоду, поки мудрий сусід не порадив дати воді вільне русло. Настрій — повчальний, спокійний, з прихованим суспільним підтекстом.
Історія
Вірш датовано 1887 роком, ранньою порою творчості Осипа Маковея. Поряд з ліричними творами він писав і алегоричні притчі, у яких відчутний вплив байкової традиції та публіцистичного темпераменту галицької літератури кінця XIX століття, зокрема Івана Франка.
У галицькому суспільстві того часу гостро стояли питання національних і соціальних прав, свободи слова й самоорганізації народу. Образ джерела, яке неможливо заткати, легко прочитувався як алегорія живої народної сили, думки чи прагнення до волі, що їх марно намагаються стримати заборонами.
Форма
Вірш написано чотиристопним ямбом із перехресним римуванням, у якому жіночі рими чергуються з чоловічими (горою — водою, жерело — було). Розмір рівний, оповідний, відповідний жанрові притчі.
Твір має чітку сюжетну будову: експозиція (джерело й потік біля ниви), зав'язка (рішення заткати нору), розвиток дії (вода пробивається в нових місцях), розв'язка (порада сусіда) та мораль у прямій мові. Включення діалогів і роздумів героя в лапках надає оповіді жвавості.
Як читати
Сюжет притчі простий і зрозумілий кожному селянинові: потік поволі підмиває береги й нищить ріллю, тож господар, міркуючи по-своєму логічно — «Без жерела нема потоку», — заткав його. Його радість, однак, коротка: вода, позбавлена природного русла, пробивається то тут, то там уже посеред ниви й заливає посіви.
Ключовою є порада старого сусіда, яка звучить як мораль усього твору: чим сильніше стискати джерело, тим міцніше воно б'є, і, здавлене, приносить лише втрати, а маючи вільний вихід, дає користь. Слово «хосен», тобто користь, підкреслює практичну, селянську мудрість цього висновку.
Алегоричний підтекст вірша виходить далеко за межі господарського випадку. Джерело — це будь-яка жива сила: думка, мова, прагнення народу до свободи. Спроби придушити її силою лише змушують її проявлятися руйнівно, тоді як розумне спрямування робить її благом. Притча звучить як застереження тим, хто вірить у дієвість заборон.
Теми: народна мудрість · марність заборон · сила природи · алегорія свободи · людська недалекоглядність