Битий небитого повезе…
Василь Герасим’юк
Битий небитого повезе.
Так і не навпаки!
Так, бо коли, як у казці все,
значить, ще є казки.
Доки ще ватерка палахтить
й люлькою дід пахтить,
доки мете хоч така зима,
сядемо кружкома.
Чом же похнюпився наш кавкар,
дідо-всевідо наш?
Денно і нощно його товар
оберігає страж.
Ні, не товар, ні, не ремесло!
Без вікон, без дверей
вижив наш дух,
бо його живло —
віра сліпих людей.
Радуйся, діду!
Старче, присядь,
знову нам розкажи,
як брали штурмом злу непроглядь
вічні Іван і Жид.
Сходьтеся, дітки, в коло тісне.
Згибіє зло земне —
ватра (на всій землі) спалахне,
й добрий дідусь почне.
Про вірш
Глибока екзистенційна поезія «Битий небитого повезе…»: магія Чорногори, самотність поета перед вічністю гір та карбування мови незламного роду.
Історія
Вірш «Битий небитого повезе…» створений Василем Герасим'юком у період розквіту його неомодерністської поетики (1980–1990-ті рік, збірки «Смереки», «Потоки», «Діти трембіти» або «Поет у повітрі»).
Як представник покоління «вісімдесятників», Герасим'юк здійснив прорив до сугестивної, багатозначної метафори, звільненої від ідеологічних кліше доби застою.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Характерне використання алітерацій, асонансних римувань, монтажної зміни образних планів та гуцульського сугестивного звукопису.
Як читати
У вірші «Битий небитого повезе…» гірський простір виступає метафізичною вертикаллю, що єднає небо і землю, минуле й прийдешнє.
Лексика насичена автентичними гуцульськими інтонаціями, шурхотом смерек та ревінням гірських потоків, створюючи неповторний звуковий світ.
Твір стверджує місію поета як хранителя родової пам'яті й мовного первородства перед лицем загрози духовної асиміляції.
Теми: василь герасим'юк · гуцульська поетика · чорногора · вісімдесятники · екзистенційна лірика · мова предків