A Spiritual
Юрій Тарнавський
Голос:
людина є з піску,
о, з піску і з води,
Він сотворив її,
бо йому було сумно
серед зелених дерев
і червоних птиць
Хор:
Він сотворив людину
з піску і з води,
бо йому було сумно
серед червоних птиць
Голос:
людина є сама
між землею і небом,
як голос бубна є вночі,
бо вгорі є добро,
а внизу є зло,
а людина є посередині
з піску і води
Хор:
людина є сама
між добром і злом,
як голос бубна є вночі,
як місяць є вночі
Голос:
людина має дні,
о, довгі дні,
дні, довгі, як краплі дощу,
людина має дні,
але і хмари висихають:
одного дня людина
обернеться в пісок без води
Хор:
людина має дні,
короткі дні,
людина помре,
і висохнуть дні
Голос:
а на суді,
на білих хмарах,
на суді
ті, що шукали,
засміються слізьми,
ті, що не шукали,
заплачуть слізьми,
на останнім суді!
Хор:
радуйтеся,
ви, що шукаєте!
збудіться,
ви, що спите!
Про вірш
Витончена сповідь про неповторність кохання, душевну чистоту та радість гармонійного злиття двох людських сердець.
Історія
Поезія належить до багатого доробку автора (Юрій Тарнавський), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Форма
Метрична структура: модерний верлібр та авангардний акцентний вірш. Вільний, асоціативний ритм із несподіваними синтаксичними розривами та паузами.
Астрофічна композиція з графічним акцентуванням внутрішніх асоціацій. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («людина є з піску»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («людина має дні») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («ви, що спите») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · інтимна лірика · пейзажна лірика · краса і гармонія