Болить голова, як
книжка лежить на столі, як
дерево стола тримає на
собі цю книжку, як очі
дивляться з одної сторони
обличчя на світ, у
якім стіл і книжка тривають, як
біль голови.
Недалеко знаходиться
місце, де можуть
боліти серце і зуби, і
очі тримаються купи в
однім куті, де мало
хто заглядає, і де, побіч, на
щоках, лежать руки, схрещені, як
засушені квіти.
Витончена сповідь про неповторність кохання, душевну чистоту та радість гармонійного злиття двох людських сердець.
Поезія належить до багатого доробку автора (Юрій Тарнавський), який зробив помітний і самобутній внесок у розвиток українського художнього слова свого часу. Твір відображає органічний зв’язок із національною культурною традицією та прагнення знайти власну неповторну інтонацію.
У вірші яскраво проявилася щирість ліричного переживання, глибока моральна позиція та увага до найтонших порухів людської душі, що робить його співзвучним переживанням читача будь-якої епохи.
Метрична структура: пружний чотиристопний ямб. Карбований, енергійний чотиристопний ямб із чітким ритмічним малюнком.
Класичні чотиривірші з перехресним римуванням (абаб). Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Болить голова, як»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («Недалеко знаходиться») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («засушені квіти») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: українська поезія · інтимна лірика · філософія серця · екзистенційний досвід