Ох, яке було би свято!
Жиленко Ірина
Ох, яке було би свято!
Хто би того не хотів,
щоб на всій землі гармати
заряджали конфетті.
Як раділи б мами й тата,
коли б скрізь, на всій землі,
йшли солдати в акробати,
у шевці і скрипалі.
Та якби ще стратостати
щедро сипали згори
всякі ласощі на свята
для земної дітвори.
Щоб гвоздиками стріляли
міномет і кулемет.
І при тому ще би грали,
як шарманка чи кларнет.
І щоб танки, вже не грізні,
скрізь катали малюків.
І щоб в жерлах вили гнізда
горобці, граки, шпаки.
І на честь такого свята
(буде ж свято! Вже в путі!)
ми зарядимо гармату
кольоровим конфетті.
Хай веселі будуть діти!
Хай щасливим буде люд!
Хай живе у всьому світі
мир і злагода! Салют!
Про вірш
Грайливий антивоєнний вірш-маніфест малює утопійну картину роззброєння цілої планети заради радості та безпеки дитинства. Пафос твору сповнений життєствердного оптимізму, гуманістичної віри в подолання ворожнечі та торжество миру.
Історія
Поезія написана у розпал «холодної війни», коли тема мілітаризму та загрози глобального конфлікту гостро відчувалася в суспільстві. Проте, на відміну від казенної радянської агітаційної антивоєнної поезії, Ірина Жиленко підійшла до проблеми крізь призму чистої етики шістдесятництва — олюднення й гуманізації простору.
Твір відображає прагнення авторки захистити вразливий світ дитинства від агресії дорослих, переплавляючи грізні мілітарні атрибути епохи на інструменти свята, забави та творчого перетворення дійсності.
Форма
Вірш написаний правильним чотиристопним хореєм із чергуванням пірихіїв, що надає звучанню пружності, бадьорості та маршової грайливості, цілком протилежної військовій суворості.
Строфіка спирається на перехресне римування з чергуванням жіночих і чоловічих клаузул (абаб), а звуковий лад насичений дзвінкими алітераціями та асонансами, які підкреслюють карнавальну, святкову динаміку тексту.
Як читати
В основі художньої структури вірша лежить прийом естетичної та функціональної інверсії: знаряддя вбивства і руйнації (гармати, танки, міномети, кулемети) позбавляються своєї руйнівної природи та перетворюються на генератори радості, дитячі атракціони й музичні інструменти. Образ птахів, які в'ють гнізда у жерлах гармат, сягає біблійної алегорії «перековування мечів на лемеші».
Десакралізація війни реалізується через соціальну перекваліфікацію солдатів, які стають акробатами, шевцями та скрипалями, поєднуючи ремесло, цирк і високе мистецтво. Фінал набуває характеру світлого вселюдського гімну, де святковий салют знаменує остаточну перемогу життя й творення над війною.
Теми: пацифізм і роззброєння · мир на землі · захист дитинства · карнавалізація зброї · гуманізм · радість життя