Василь Стус: знакові вірші

10 віршів Василя Стуса: «Палімпсести», колимські й таборові тексти, лірика та діалог з Шевченком і Сковородою.

Василь Стус народився 1938 року в Рахнівці на Вінниччині. Найсильніші його вірші писались у засланні й таборах; 1985 року він помер у таборі особливого режиму на Пермщині.

У добірці є ранні й пізні тексти: любов, самотність, пам’ять про загиблих, відмова змиритися. Починайте з «Як добре те, що смерті не боюсь я…».

1. Як добре те, що смерті не боюсь я… — Василь Стус
2. О земле втрачена, явися!.. — Василь Стус
3. Господи, гніву пречистого… — Василь Стус
4. Цей біль – як алкоголь агоній… — Василь Стус
5. Не можу я без посмішки Івана — Василь Стус
6. Верни до мене, пам’яте моя… — Василь Стус
7. Так тонко-тонко сни мене вели… — Василь Стус
8. Не одлюби свою тривогу ранню… — Василь Стус
9. Шевченко. Дорога до Орська — Василь Стус
10. Колимські закували зозулі… — Василь Стус