Бабуня трава

Андрій Малишко

Бабуня трава, жовтокоса й тиха,
Глянула з-під снігу — а в небі сонце.
Глянула вдруге — жайворон в'ється,
Молоточками дзвонить в синю тарілку.
— Еге ж, виходьте, мої травенята,
Березень! —
І висипали малі травенята
Рястом, проліском, білим роменом
В луг, на подвір'я, попід ворота.
А чотири травки в глиняний горщик
Вскочили на підвіконня
І заглядають в хату.

Про вірш

«Бабуня трава» Андрій Малишко: Бабуня трава, жовтокоса й тиха, Глянула з-під снігу — а в небі сонце.

Форма

Короткий ліричний текст: думка вміщається в кілька жестів і не розгалужується в сюжет.

Як читати

Ключ — перший образ («Бабуня трава, жовтокоса й тиха, Глянула з-під…»): від нього розкручується решта вірша.

Теми: природа · пори року · лірика

Усі поети