Гомін, гомін по діброві…
Андрій Малишко
Гомін, гомін по діброві,
А над полем все заграви,
А над полем все заграви,
Пожовтіли буйні трави.
Станьмо, хлопці, при долині.
Станьмо, хлопці, таборами
За полями, за борами,
Під густими яворами.
Вже нема шляху додому,
Я іду тепер в поході,
Б’ють гармати за горою,
Коні мчать на Жовті Води.
Глянь, Богдане, квітка в’яне,
Дай-но січі, дай-но грому!
Топче шляхта дикі терни,
Загубивши шлях додому.
Гомін, гомін по діброві,
А над полем все заграви,
А над полем все заграви,
Пожовтіли буйні трави.
Малишко Андрій
Про вірш
Патріотична балада, перейнята думами й мотивами народних пісень, про гул визвольної боротьби, що котиться українськими дібровами назустріч перемозі.
Історія
Написано восени 1943 року в дні грандіозної битви за Дніпро та визволення Києва від нацистських окупантів.
Заспів поезії прямо відсилає до класичної народної козацької пісні «Гомін, гомін по діброві», встановлюючи прямий зв'язок між козацькою славою та подвигом бійців Другої світової війни.
Твір увійшов до фронтового доробку поета, ставши зразком органічного поєднання фольклорного епосу з реальною воєнною героїкою.
Форма
Чотиристопний хорей із традиційним народнопісенним чергуванням наголосів; маршовий, карбований і динамічний крок.
Використання народнопоетичного паралелізму, тавтологічних повторів та епічних картин природи, що співпереживає людям.
Як читати
Діброва постає як живий древній свідок козацької звитяги: її гул передає переможний наступ визвольних полків і невблаганну кару для ворогів.
Поет майстерно актуалізує історичну пам'ять народу, нагадуючи, що дух захисників рідного краю залишається непереможним крізь віки.
Вірш звучить як урочистий переможний клич, сповнений непохитної віри у швидке визволення кожного клаптика української землі.
Теми: козацька слава · визволення України · гомін діброви · народнопісенна традиція · воєнна доблесть