Андрій Малишко
Про автора
Андрій Малишко (1912–1970) — великий український поет-пісняр, автор слів безсмертної «Пісні про рушник» («Рідна мати моя»).
Малишко мав вибуховий, пристрасний і безстрашний характер: на зборах радянських письменників він міг відкрито заступитися за цькованого Максима Рильського чи Володимира Сосюру, не боячись гніву партійного керівництва.
У творчому тандемі з композитором Платоном Майбородою він подарував Україні пісні, які стали рідними в кожній оселі: «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Стежина» («Чому, чому, чому, згадавши очі карі...»).
Його лірика пронизана синівською ніжністю до матері, запахом придніпровських трав і живим пульсом народної пісенної стихії.
Теми: материнська любов · пісенна лірика · придніпровські простори · вірність друзям · пам'ять фронтових літ
- Балада про комвзводу
- Балада про танкіста
- В ліфті
- В теплім місяці у травні…
- Важкі вітри не випили роси…
- Вогник (скорочено)
- Вчителька (пісня)
- Гомін, гомін по діброві…
- Данило однорукий
- Дощ
- Дівча
- Жива легенда
- Каменотес
- Кармалюк
- Лист до гречки
- Ми підем, де трави похилі…
- Моєму батькові
- Палають огні при долині…
- Поезія
- Полонянка
- Правда
- Приходять предки (скорочено)
- Прометей
- Прометей (дуже стисло/скорочено)
- Прометей (скорочено)
- Пісня про Київ (лірична)
- Пісня про рушник
- Пісня про рушник (скорочено)
- Роздум
- Розшумовуйся, зелений дубе…
- Стежина
- Стежина (скорочено)
- Теслярі
- Ти мене накличешся ночами…
- Україно моя
- Хмарина в небі голубім…
- Ходить вечір по траві…
- Ходить вітер по траві…
- Цвітуть осінні тихі небеса…
- Це було на світанку
- Червоно-вишневі зорі…
- Чому, сказати, й сам не знаю…
- Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу…