Теслярі
Андрій Малишко
Теслярі робили мости
На Дніпрі, і Дінці, і на тихому Збручі,
І могли б мости бурю пронести,
Кленові, соснові, дубові негнучі.
Танки повзли і підвід ключі,
Артилеристи везли “катюшу”,
І гули мости вдень і вночі,
Як би сказати, за милу душу.
Тесля сидить на бережку,
Курить махорку, думу гадає:
Як він звалить дубину важку
Десь на Одері а чи на Дунаю.
За троє літ, як за довгий вік,
Дорога кленова лежить за даллю.
Вчора генерал сказав: — Оце чоловік
Дивись, нагородять іще й медаллю.
А потім війна на спад потече,-
Земля зажадає літнього грому,
І він сокиру візьме на плече
І по своїх же мостах піде додому.
І нехай хто скаже, що він не воював,
З ранку до ночі не тратив сили,
Як із шістнадцяти рідних держав
По його мостах народи ходили!
Малишко Андрій
Про вірш
Поетичний гімн невтомним рукам українських майстрів-теслярів, які зводили мости через Дніпро, Донець і Збруч, єднаючи країну й підіймаючи її з воєнного попелу.
Історія
Створено 1946 року в часи перших робіт із відбудови переправ і мостів, зруйнованих війною по всій Україні.
Малишко з юних літ глибоко шанував народні ремесла та майстрів, вбачаючи в їхній праці основу національної міцності й добробуту.
Вірш увійшов до повоєнної збірки, ставши класичним взірцем оспівування созидальної праці.
Форма
Чотиристопний амфібрахій із перехресним римуванням; міцний, ритмічний лад вірша, подібний до розмірених ударів сокири.
Поетизація порід дерева (дуб, сосна, клен) як уособлення природної міцності й витривалості народних характерів.
Як читати
Мости постають величним символом єдності українських земель: від тихого Збруча до Дінця та величного Дніпра в серці краю.
Теслярі репрезентують стійкість народу, який уміє заліковувати найглибші воєнні рани й будувати надійні шляхи в майбутнє.
Твір возвеличує скромний трудовий героїзм, що перемагає руїну через любов до своєї землі та повагу до предківських традицій.
Теми: праця теслярів · зведення мостів · єдність України · повоєнна праця · народні майстри