Стежина

Про вірш

Лебедина пісня поета, пронизана світлим щемом спогаду про рідну батьківську стежину, що стала символом людської долі, вірності корінню та неподільного зв'язку з отчим краєм.

Історія

Вірш створений у лютому 1970 року в лікарні Феофанія під Києвом, буквально за кілька днів до смерті поета, ставши його прощальним поетичним шедевром і духовним заповітом.

Твір увібрав у себе спогади про все пережите: від дитинства в рідному Обухові до фронтових доріг і творчої зрілості, звівши життєву філософію митця до образу однієї стежини біля воріт.

Невдовзі композитор Платон Майборода поклав вірш на музику, створивши легендарну пісню, яка здобула всенародну любов і увійшла до золотого фонду української пісенної класики.

Форма

Написано чотиристопним ямбом із чергуванням жіночих і чоловічих рим у класичній перехресній схемі (AbAb), що створює наспівну, плавно-романсову інтонацію.

Строфічна побудова спирається на рефренне звертання-запитання («Де ти, моя стежино?..»), що надає віршу структури пісні-сповіді з виразним елегійним звучанням.

Як читати

Образ «стежини коло воріт» — це багатовимірний символ людського життя, витоків духовності та незнищенної пам'яті серця про дитинство і материнське тепло.

Метафора «дощами мита-перемита, снігами вметена у даль» передає драматизм і злигодні пройденого шляху, де кожен крок був омитий випробуваннями, болем і незгасними сподіваннями.

Фінал вірша стверджує високе примирення з долею: стежина залишається єдиною вірною дорогою, що веде людську душу до вічності рідного краю.

Теми: рідна стежина · батьківський поріг · пам'ять серця · туга за дитинством · життєвий шлях