Пісня про Київ (лірична)

Білі каштани,
Світлі огні,
Де б не бував я, —
Любі мені.

Київські ночі,
Зустрічі в саду —
В серці, куди не піду.

Гори високі,
Синь дніпрова,
Молодість наша
Вічно жива.

Київські ночі,
Зустрічі в саду —
В серці, куди не піду

Ми покохались
Там, де дуби,
В київськім небі
Два голуби

Кружать, здіймають
Крилоньки свої,
Наче ми в парі, в сім’ї.

Так воно стане,
Так воно є. …
Білі каштани,
Щастя моє.

Рідна столице.-
Ти моя весна,
Світла, погожа, ясна.

Київські ночі,
Зустрічі в саду —
В серці, куди не піду.

Малишко Андрій

Про вірш

Закохана поетична ода вечірньому Києву, його білим каштанам, світлим вогням над Дніпром і неповторній атмосфері юності та романтики.

Вірш написаний 1954 року під час святкування післявоєнного розквіту Києва та відбудови Хрещатика після воєнної руйнації.

Київ був для Малишка містом духовної юності й зрілої творчості, якому поет присвятив цілу низку відомих пісень і поетичних творів.

Текст має виразну пісенну природу й став популярним зразком міської ліричної романтики 1950-х років.

Тристопний хорей із короткими строфами та наспівним перехресним римуванням; легкий, пружний крок, ідеальний для музичного супроводу.

Лаконічні образи міського пейзажу: білі каштани, вогні мостів, дніпрові схили.

Київ змальований як місто молодості, надій і світлих зустрічей, де велич древньої історії поєднується з квітучою свіжістю сьогодення.

Цвіт каштанів остаточно канонізується у поезії як головний ніжний символ української столиці та її весняного чару.

Любов до міста зливається з інтимним почуттям закоханості, перетворюючи київські вулиці на простір абсолютної радості.

Теми: вечірній Київ · цвіт каштанів · вогні над Дніпром · любов до столиці · молодість