Жаби
Григорій Сковорода
Коли висохло озеро, жаби пострибали шукати собі нове житло. Нарешті усі загукали:
— Ох, яке величезне озеро! Буде воно нам довічним житлом!
І стрибнули разом у нього.
— А я,— сказала одна з них,— вирішила жити в одному із джерел, що наповнюють ваше озеро. Онде бачу зарослий лісом горб, який посилає сюди багато струмків, сподіваюся знайти там для себе джерело.
— А навіщо, тітонько? — спитала молоденька жаба.
— А тому, голубонько моя, що струмочки можуть потекти в інший бік, а ваше озеро може так само висохнути. Джерело ж для мене завжди надійніше од калюжі.
Сила:
Всяка розкіш може зубожіти і висохнути, як озеро, лише чесне ремесло забезпечить непишне, але спокійне існування… Скільки багатіїв щодня стають жебраками. В цьому єдиним спасінням є ремесло.
…Найбідніші раби нерідко походять від предків, що жили в калюжі великих прибутків.
повні тексти з української літератури
Про вірш
Барокова філософська медитація про чистоту совісті, пізнання власної природи та перевагу душевного спокою над суєтними спокусами світу.
Історія
Твір належить до безсмертної спадщини великого українського філософа й мандрівного мислителя Григорія Сковороди (збірка «Сад божественних пісень»). Творчість Сковороди підсумувала епоху українського бароко та заклала етичний фундамент нової української культури.
Він протиставив жадобі чинів і багатства свою славетну «філософію серця», ідею «сродної праці» та внутрішньої свободи («De Libertate»), заповідавши на своїй могилі знамените: «Світ ловив мене, та не спіймав».
Форма
Метрична структура: староукраїнський силабічний вірш барокової доби. Характерний силабічний розмір із цезурою та колоритною бароковою римою.
Пісенні барокові строфи з повчальним рефреном або кантовою структурою. Звуковий лад відзначається природною гармонією вокалізму та продуманою системою інтонаційних акцентів.
Як читати
Твір відкривається виразним образним або філософським зачином («Коли висохло озеро, жаби пострибали шукати собі нове житло. Нарешті усі загукали»), що відразу захоплює увагу читача та створює неповторну емоційну тональність.
У кульмінації («— А навіщо, тітонько? — спитала молоденька жаба») ліричне почуття сягає найбільшої напруги: через зіставлення внутрішнього стану героїв із навколишнім світом розкривається глибинний підтекст твору.
Фінал вірша («повні тексти з української літератури») приносить відчуття гармонійного завершення естетичного задуму, залишаючи глибокий слід у свідомості читача та утверджуючи незнищенність духовних цінностей.
Теми: барокова філософія · духовна свобода · пейзажна лірика · краса і гармонія