Вам страшно тої огняної хвилі,
Коли з мільйонів серць, мов божий грім,
Закута правда бухне і застилі
Шкарлущі світу розірве на нім?
Ви боїтесь, щоби криваві хвилі
Не потекли і не підмили дім
Блискучої освіти, не змулили
Швидкого поступу думок зовсім?
Не бійтеся! В кривавих хвиль навалі
Не згине думка, правда і добро,
Лиш краще, ширше розів’ється далі.
Не бійтеся! Не людськості ядро
Та буря зломить, а суху лушпину, –
Ядро ж живеє розростесь без впину.
1880
Гімн очисній стихії народної революції, що не знищить справжню культуру, а звільнить простір для нового розквіту людства.
Сонет із циклу «Вольні сонети». Написаний у період загострення суспільних суперечностей у Європі, коли ліберальна буржуазія та міщани панічно жахалися зростання робітничого руху та прийдешньої соціальної революції.
Франко звертається до інтелігенції, яка боялася, що революційні заворушення знищать здобутки цивілізації, освіти та науки, потопивши все у кривавому варварстві.
П'ятистопний ямб із чітким канонічним сонетним римуванням. Піднесений ораторський стиль, сповнений пророчого пафосу й потужних метафор вогню та повені.
Автор звертається до переляканих свідків історії: вам страшно тієї вогняної хвилі, коли закута правда мільйонів нарешті вибухне громом і розтрощить застиглу шкарлупу старого несправедливого світу?
Франко переконує: не бійтеся бурі! Криваві хвилі революційного очищення не втоплять ні паростків справжнього добра, ні високої думки, ні справжньої освіти. Навпаки, вони змиють паразитичні нашарування й відкриють безмежний простір для братерства.
Сонет утверджує оптимістичний історичний матеріалізм Каменяра, який бачив у соціальних переворотах не сліпий хаос, а закономірний і благотворний поступ людської еволюції до свободи.
Теми: очисна революція · страх перед бурею · віра в прогрес · падіння старого світу · торжество правди