Против рожна перти,
Против хвиль плисти,
Сміло аж до смерти
Хрест важкий нести!
Правда против сили!
Боєм против зла!
Між народ похилий
Вольності слова!
З світочем науки
Против брехні й тьми –
Гей, робучі руки,
Світлії уми!
Ще те не вродилось
Остреє залізо,
Щоб ним правду й волю
Самодур зарізав!
Ще той не вродився
Жар, щоб в нім згоріло
Вічне діло духа,
Не лиш утле тіло!
3 апреля 1880
Незламний девіз вірності прапору правди та визвольної боротьби, незважаючи на тюрми, кайдани й загрозу смерті.
Вірш написаний 3 квітня 1880 року в коломийській тюрмі на клаптику паперу під час слідчого ізолятора.
Латинський афоризм «Semper idem» («Завжди той самий») став особистим життєвим гаслом молодого Франка, яким він відповідав на погрози тюремників і домовляння ренегатів відмовитися від соціалістичних переконань.
Поезія стала однією з візитівок громадянської мужності поета, надрукована у виданні «З вершин і низин».
Чотиристопний ямб із парним і перехресним римуванням; енергійний рубаний ритм підсилюється короткими синтаксичними періодами.
Риторичні фігури клятви та контрастні зіставлення ('кат' — 'правда', 'кайдани' — 'воля') надають поезії пафосу революційного гімну.
«Semper idem!» утверджує абсолютну незмінність світоглядної позиції автора перед обличчям судового та поліцейського свавілля.
Фізичні муки, холод темниці та навіть смерть безсилі перед ідеєю: вони здатні розтрощити лише 'утле тіло', але не можуть полонити невмирущу іскру правди.
Вірш слугував психологічним щитом проти зневіри, репрезентуючи постать титана-прометея, готового терпіти муки заради осяяння людства.
Теми: вірність переконанням · Semper idem · непохитність перед катами · духовна непереможність · революційний гарт