Вже сонечко знов по лугах
Почало весняную роботу;
І знов по широких полях
Полились ріки людського поту.
По тихій, по чистій ріці
Знов сріблястая риба гуляє;
По голій, тісній толоці
Знов худоба худа шкандибає.
Дзвенить птахів співами ліс,
І зозуля кує коло кладки;
Дорогою тягнеться віз –
Секвестратор в село за податки.
28 марта 1880
Гірке зіставлення розкішної весняної природи та тяжкої, виснажливої мужицької праці, що вимагає річок кривавого людського поту.
Твір входить до циклу «Веснянки» у збірці «З вершин і низин» (1880), демонструючи соціально-критичний бік франківського реалізму.
Поет бачив контраст між поетизованими весняними пейзажами шляхетських поетів і жахливими злиднями галицького села, де весна часто означала голодування («переднівок») і тяжку панщину.
Франко рішуче полемізує з безтурботною пейзажною лірикою, вимагаючи говорити правду про ціну селянського хліба.
Чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих рим (абаб), що забезпечує чіткий, ритмічний і реалістично-оповідний виклад.
Композиція побудована на різких соціально-контрастних паралелях між життям вільної дикої природи та невільницьким існуванням селянина і його змореної худоби.
Поряд із співом птахів, розливом рік і теплом весняного сонця поет показує інший бік весни: «І знов по широких полях полились ріки людського поту».
Зворушливий і трагічний образ худий худоби, що «шкандибає по голій, тісній толоці», є метафорою самого знедоленого галицького селянства, позбавленого землі й прав.
Франко нагадує, що весна для трударя — це не безтурботний відпочинок, а початок нового кола нелюдської боротьби за виживання під тягарем злиднів.
Теми: соціальний контраст · тяжка праця · мужицький піт · переднівок у селі · правда життя