Добраніч
Михайло Старицький
Добраніч змученим, нужденним,
Усім трудовникам щоденним,
Які й разу не склали рук;
Добраніч гвалтом недобитим,
Що віддали всі сили ситим, –
І заробили пекло мук.
Добраніч тим, що цілі ночі
Від кривди слізьми ятрять очі,
Не знавши й змалку красних днів;
Добраніч страдникам за брата,
Яким є доленька щербата
Серед темниць, серед снігів…
Добраніч вам хоч на хвилину:
Ми будем стражами спочину
До перших променів зорі…
Тоді гукнем: "Вставайте, браття,
Та, повні спільного завзяття,
Поставим правді вівтарі!"
Про вірш
Гнівний і водночас ніжний революційно-демократичний гімн трудовій людині та борцям за волю, побудований як нічне вартове благословення змученим масам перед неминучим світанком визвольної боротьби.
Історія
Поезія створена на початку 1880-х років, у переломний період розгрому народовольського руху в Російській імперії, масових арештів, судових процесів над політичними діячами та заслань народників до Сибіру. Михайло Старицький, бувши активним членом київської «Старої громади» та лідером культурницького руху, гостро відгукувався на національний і соціальний гніт українського селянства та передової інтелігенції.
В умовах тотальної імперської цензури, коли після Емського указу легальне публічне висловлення радикальних визвольних ідей каралося в'язницею, Старицький використовує форму алегоричного нічного вітання. Образи «темниць» і «снігів» прямо вказували сучасникам на каторжні тюрми та сибірське заслання революціонерів, а сам автор бере на себе роль недремного чатового пробудження національної гідності.
Форма
Вірш написаний чотиристопним ямбом, енергійний карбований ритм якого створює маршову інтонацію, піднесений закличний тон і відчуття непохитної маршової ходи. Чітка ритміка дисциплінує емоційний потік, переводячи елегійне співчуття в дієвий гімнічний пафос.
Строфічна організація становить шестивірші (секстини) зі сталою схемою римування aabccb, де парні жіночі рими обрамляють точну чоловічу риму (нужденним — щоденним — рук; недобитим — ситим — мук). Струнка строфічна симетрія підкреслюється анафоричним заспівом «Добраніч...», що структурує весь текст як літургійне чи вартове заклинання.
Як читати
Композиція твору ґрунтується на градації звернень: спершу поет благословляє селян-«трудовників щоденних», які уособлюють виснажену працю поневоленого краю, далі — тих, кого розчавив визиск можновладців («ситих»), опісля — безправних жертв несправедливого суду і, врешті, героїв визвольних змагань — «страдників за брата». У такий спосіб формується солідарний всенародний образ пригнобленої, але нескореної спільноти.
Кульмінація вірша несе потужний визвольний заряд: нічний відпочинок постає лише тимчасовим перепочинком перед великим соціально-духовним переворотом. Поетична метафора «Ми будем стражами спочину / До перших променів зорі» утверджує місію передової інтелігенції як вартових народного духу. Заключний акорд — спорудження «правді вівтарів» — синтезує біблійний пафос справедливості з ідеєю загального національного повстання.
Теми: соціальна справедливість · повага до праці · політичні засланці · пробудження народу · страдництво і солідарність · вартові світанку