Забутливі люди
Михайло Старицький
(На мотив з венгерського)
Забутливі люди… Чи ви ж мені змала
Колись не казали щоденно, бувало,
Що нам заповідав господь розіп'ятий,
Щоб люди любились, як друзі, як брати?
Я вчув вас і серцем недужим радію,
Сховав заповіт той, як кращую мрію,
Ховав, і ховаю, і буду ховати…
За віщо ж докорі на мене вставати?
Невже пак за теє, що вірю слухняно,
Що слово справдиться і час той настане?
Забутливі люди… а в школі ж ви сами
Мене наставляли якими речами? –
Що всі ми єдиної матері чада,
Що чесність і щирість – найперша засада…
Чого ж ви з насміхом мовляєте нині,
Що я розумінням подобен дитині?
Чого ж мене гонить повсюди догана,
Що я захищаю бездольця від пана?
Що я не боюся ворожого миру,
А руку здіймаю за правду за щиру?
Забутливі люди… те слово гаряче
Й натхнуло відвагу у серце юначе,
Що тра пильнувати й кохати родину,
Нехибно за неї стоять до загину,
Хоч би й довелося в дочасну могилу
Зложити юнацьку надломану силу!
За віщо ж тепера ту саму любов
Звете ви зрадецтвом і гоните знов
Мене, коли ціле життя я складаю
За щастя, за долю питимого краю?
Забутливі люди… а ти ж, моя мила,
Голубко кохана моя сизокрила…
Чи ти ж не ділила зі мною надії,
Чи ти ж не пестила коханої мрії,
Чи ти ж не спаляла юнацькую волю
На ворога встати за люд свій, за долю?
Чого ж, як бездольця схопили до плати,
Ти так безнадійно схилилась на грати,
Не скажеш поради, як винести муки,
А тільки ридаєш, ламаючи руки?
Про вірш
Пристрасна інвектива-монолог, стилізована під угорську революційно-романтичну традицію, спрямована проти суспільного конформізму, лицемірства псевдогуманістів та зради ідеалів юності.
Історія
Підзаголовок «На мотив з венгерського» вказує на прямий зв'язок твору з угорською революційною поезією (передусім Шандора Петефі), яка користувалася величезною популярністю в середовищі української революційно-демократичної інтелігенції кінця XIX століття. Старицький, активно займаючись перекладацькою та адаптаційною практикою, використовував інонаціональні мотиви для висловлення ідей, заборонених російською імперською цензурою.
Твір відображає гіркий досвід покоління інтелігенції, яке в юності виховувалося на ідеалах братерства, християнської любові та просвітництва, проте в дорослому житті зіткнулося з тим, що батьки й учителі пристосувалися до колоніальної імперської дійсності. Будь-який реальний захист простолюду чи боротьба за національне визволення сприймалися колишніми «наставниками» як божевілля, інфантилізм або державна зрада.
Форма
Поетичний розмір — чотиристопний амфібрахій із домішкою цезурних пауз, що надає монологу напруженого, ораторського, схвильовано-декламаційного темпоритму, притаманного романтичним гімнам та бунтарським бароковим промовам.
Строфічна будова спирається на дистихи (парні строфи) та строфоїди із суміжним жіночим римуванням (ааббвв...), що підсилює ефект безперервної аргументації у судовому чи філософському диспуті. Рефрен-анафора «Забутливі люди…» структурує композицію на тематичні хвилі звернення (до старшого покоління, учителів, громади й коханої).
Як читати
У центрі твору — конфлікт між автентичною вірністю заповідям гуманізму та суспільним фарисейством. Ліричний герой виступає в ролі неофіта, який послідовно втілив у життя те, чого його навчали з дитинства: євангельський заповіт любові («господь розіп'ятий»), ідею рівності («єдиної матері чада») та обов'язок оборони скривджених. Проте суспільство оголошує послідовну доброчесність злочином і дитячим нерозумінням.
Поступове розгортання монологу веде від докорів загалу («забутливі люди») до найболіснішого розчарування — зневіри й малодушності коханої жінки («голубко кохана моя сизокрила»). Її пасивний плач і схиляння перед тюремними ґратами постають для героя трагічним ударом, адже вона зрікається героїчного бунту якраз у момент вирішального випробування.
Образна система твору насичена романтичною символікою боротьби та жертовності: «дочасна могила», «юнацька надломана сила», «тюремні грати». Герой усвідомлює трагізм своєї самотності, але не відмовляється від обраного шляху оборони знедоленого народу від пана, протиставляючи свою моральну незламність духовній капітуляції оточення.
Теми: громадянська мужність · зрада ідеалів · конфлікт поколінь · жертовність і боротьба · розчарування · інвектива