Чи рік, чи вік…
Микола Руденко
Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік
На цю самотність, котру не здолати?
Хиріє мозок в колі недорік,
А серце вбралось у мовчання лати.
Затиснутий між гір, як між сокир,
Готуюся зустріти третю весну.
А місяць дивиться в катунський вир
Так само, як у Ворсклу чи у Десну.
Роки — мов у ярмі старі воли.
Серед вершин похмура днина чахне.
А в грудях щось обірветься, коли
Від хмар полтавським яблуком запахне.
Щоб не злетіло слово з язика,
Його, зрадливий, прикусити мушу.
І тільки небо та гірська ріка
Мені назустріч відкривають душу.
10.01.1986, Сибір
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Чи рік, чи вік…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Чи рік, чи вік…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1986 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Чи рік, чи вік…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність