Микола Руденко
Про автора
Микола Руденко (1920–2004) — засновник Української Гельсінської групи, фронтовик, в'язень радянських таборів і творець філософської поезії.
У роки Другої світової війни Руденко був політруком, дістав тяжке кульове поранення в хребет, пролежав рік у госпіталях і залишився інвалідом війни, проте відмовився від персональних привілеїв.
У 1976 році він зробив безстрашний вчинок: заснував і очолив Українську Гельсінську групу — першу легальну правозахисну організацію в СРСР, за що отримав 12 років таборів і заслання.
У таборах Мордовії потай писав філософські сонети та космологічні праці про сонячну енергію й економіку, доводячи, що дух людини сильніший за грати.
Теми: гельсінський опір · космологічні сонети · хрест політв'язня · енергія сонця і землі · незламна совість
- Авторське побажання
- Автохтони
- Ангел
- Ант і орел
- Апологія болю
- Атомне
- Балада про самогубство
- Без каяття
- Безмежність бачити не можна…
- Безсмертя нації — у слові…
- Березняк
- Благання
- Боги та люди
- Брати
- Брехня
- Біла сторінка
- Біля старого дуба
- В дитинстві бачив я на кладовищі…
- В Донецьку
- В лікарні
- В мені блукають дивні струми…
- В передчутті божественної миті…
- Вже в тебе випадають зуби…
- Вже другий рік нема зими…
- Визнання
- Виправдання
- Виснажує і зраджує мене…
- Ворони та голуби
- Всі ми хворієм нині…
- Втома
- Вузлик на пам’ять
- Від тебе, дитинство…
- Відносність часу
- Відтоді, як на Калці князь Мстислав…
- Вік доживаю
- Вірш, написаний на тюремній стіні
- Віта
- Вічна вдова і диявол
- Гадюка
- Геоцентризм
- Геродот і таври
- Голос
- Голос моря
- Голос трав
- Град
- Граки відлітають
- Гривна Мономаха
- Гроза в горах
- Гірке прощання
- Де люті хуги плутанку снували…
- День, який людство не забуде
- Джерело
- Дніпро взимку
- Добре, що є ці столи між дубами…
- Дороги
- Дубовий листок
- Душа берези
- Естафета
- Жайворон
- Жанна
- Жити можна
- Життя ріки
- З долини, де часу воли ліниві…
- З нічого світ творився…
- З-під даху впала призма крижана…
- За вишкою, що на каплицю схожа…
- За вікном голоси, голоси…
- За межами двадцятого століття…
- Завали
- Запрошення
- Засурмили вітри
- Зацвів лужок
- Збруцький ідол
- Здавалося, усе позаду…
- Зелена ліра
- Земні дороги
- Знов насувається зима…
- Знов чомусь прийшла хвилина смутку
- Знову сонце зійшло
- Зоря-полонянка
- Зустріч з ковилою
- Калюжа на кризі
- Катунь у вересні
- Київ XVI століття
- Коваль Людота
- Коли відлунює твій кожен крок…
- Коли осінь зірваний листок…
- Комета Галлея
- Кочовики й землероби
- Кривда
- Крило і колесо
- Кропива
- Лежать між нами дев’ять літ…
- Лелека
- Линьте, римовані стріли…
- Листя на вербах од вітру дрижить
- Люблю людей…
- Люди мезоліту
- Людський слід
- Лілея
- Ліси, яких немає
- Майже казка
- Маки
- Мати. Триптих
- Мертва верба
- Метафізична поема
- Ми матері собі не вибираєм…
- Микола Руденко- Так просто все…
- Минають зими
- Мов злодій…
- Можливо, ти не Пенелопа…
- Мордовська кутя
- Моя схованка
- Моє віршування
- Моє життя безрадісне було…
- Моє царювання
- Моєму народові
- Мрія про молитву
- Мурашник
- Між двома ерами
- Місячна ніч
- На білому снігу дуби на диво чорні
- На відкритті пам’ятника Марусі Богуславці
- На Катуні
- На обрії душі моєї…
- Надія
- Найважча робота
- Найвірніша дружина
- Небо
- Небо, страждаючи, зорі народить…
- Невчасний сніг
- Незнайомі міста мені сняться щоночі
- Нейтрино
- Немовби й світу вже нема…
- Новорічне
- Ночі мої, зачаровані ночі!
- Ну навіщо стільки заліза…
- Ні перші, ні останні ролі грати
- Нічний гість
- Нічний рядок
- Одна умова є між нами…
- Однаковість…
- Ой, наковталися горя ми…
- Ойкумена
- Океан не випити до дна
- Осанна світлові!
- Останній журавлиний крик…
- Очеретина
- Павук
- Падають на землю метеори…
- Пам’ять душі
- Пекельний гість
- Перед землетрусом
- Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний)
- Передчуття прози
- Пліч-о-пліч сплю з колишнім поліцаєм…
- Побачення
- Поезія — не жарт…
- Поетові-лауреатові
- Покинутий лан
- Помру за дротом…
- Помру під тином
- Помру і нерозгаданим лишиться…
- Правнукові
- Про вічне та сучасне — думи автора
- Пробудження серед ночі
- Провина перед Всесвітом
- Пророк
- Під осокором
- Після бою
- Радіозоря
- Ранкова молитва
- Реабілітований
- Рима
- Рогніда і Володимир
- Розум і душа
- Ріка часу
- Самовидець
- Самотність
- Світ крізь сльозу
- Світанок
- Світанок за вікном такий чутливий, наче…
- Світло й темрява
- Сенс життя
- Серед зими розтанув сніг…
- Серце світу
- Скажи мені, які у тебе очі?
- Скінчилось літо
- Скіфський казан
- Слова, накидані докупи…
- Сльота
- Смак яблука
- Содом. Цикл
- Соловеня
- Сон в’язня
- Сонячний вітер
- Сосни — колони собору…
- Спалах пам’яті
- Споглядання хмар
- Спомин про кам’яну бабу
- Співчуття
- Стало слово моє земним…
- Стара кінохроніка
- Старі алтайці
- Стрес
- Сухо. Глухо…
- Тасманськнй король
- Татарин
- Ти, мамо, прийшла в сновидіння…
- То фортеця чи ожеред…
- Тому вже, мабуть, років п’ятдесят…
- Три народження поета
- Трохи про надчуттєве
- Туга
- Туман, туман…
- У березі Лети
- У заполярному тумані…
- Ув’язнені маки
- Українське небо
- Уранці під колючкою
- Усе пізнавши й переживши…
- Феномен людини
- Філософе з чарівними очима…
- Хліб тридцять третього
- Хтось жорстокий, невидимий ребра розгорне…
- Хтось тисне з хмар на землю…
- Хуторець
- Цар Буж
- Цвинтар над Вітою
- Цей тихий край…
- Цибулина
- Чекання
- Череп Святослава
- Черниці
- Чи прокленем, чи возвеличим…
- Чи рік, чи вік…
- Читачам поезії
- Чому на мене впало стільки зла…
- Чомусь життя здається грою…
- Чорні люди
- Чудуюся, коли згадаю те…
- Шанують лиш того народи…
- Шлях до себе
- Шлях сумління
- Шлях-дорога в небокрай веде
- Ще раз про свободу
- Щирість
- Що вам сказати, мамо
- Що ж далі?
- Що з нами діється, коли трава…
- Що сталося?..
- Що “я” це “я”…
- Я важко жив…
- Я вас питаю…
- Я визрів і прозрів…
- Я знав поетів
- Я не вмирав ніколи…
- Я нині весь — немов крутий заміс…
- Я ніби вийшов із полону…
- Я поволі утверджуюсь в істині…
- Я розгубив категоричність…
- Я так не вмію сумувати…
- Я тікав від людей…
- Як стати поетом
- Як тільки наповниться серце журбою…
- Якби ж то серце спокійніше мати…
- Якби те, що мені заболіло…
- Якщо твої товариші…
- Які ж ви смішні, їй-богу…
- І невагомі, і прозорі…
- Із космосу
- Із окопних часів, із важких лихоліть…
- Іржа часу
- Історія
- Іще б мені хоч раз відвідати поляну…