Моє царювання
Микола Руденко
Караюся змалку: чому я такий?
Навчитися б те говорити, що треба,
Заради домівки, де хлібець легкий,
Де падає манна з ласкавого неба.
Мій спокій беріг би червоний квиток,
До мене б горнулися діти й онуки.
І мав би на старість почесний куток —
Не табірні нари,
Не карцерні муки.
Та все ж, коли час мій земний промине,
Ви, друзі, підносячи келих недільний,
Ніколи не смійте жаліти мене —
Бо, може, лиш я
Був по–справжньому вільний.
Хай тіло за муром —
Та вільна душа
В глибинах зорі догостьовує радо;
Чи, може, на Хортиці серед коша
Статечно чекає козацької ради.
Мурашник для мене державою був —
Я бачив, як зводились там Парфенони.
Я в Слові свої володіння здобув —
У Всесвіті–Слові, де Божі закони.
Комфорти і статки не ваблять мене,
Не прагну за стіл з можновладцями сісти:
В земної людини життя лиш одне —
Як легко пропити його і проїсти!
Не марив я, ні, родовитим гербом
Монарха, який з неживими вустами
На троні себе почуває рабом —
Та я царював над світами.
27.11.1979
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Моє царювання»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Моє царювання» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1979 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Моє царювання» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність