Вузлик на пам’ять

Микола Руденко

Помруть чи ні римовані рядки —
Істотно,
Та не цим піклуюсь нині:
Чим стану я, коли мої кістки
Камінням зробляться в могильній глині?

Невже нічим?..
Адже ж я жив, я був
Не каменем в ярку, не мінералом.
Чи марно я пекельний гарт здобув,
Йдучи між лезом і зміїним жалом?

Заради чого стільки сліз і мук,
Терзань і зрад, що випалили душу?
Заради рими, від якої звук
Утвердити в людському серці мушу?

Хіба ж у пісні добрій чи лихій
Є сенс, коли ти сам —
Лише химера;
Коли життя — це тільки гра стихій,
А не розумно витворена сфера?

Відстороніться ті, хто кулаком
Мені втовкмачував гірку облуду.
Кінець мій
Не під глиняним горбком —
Я знаю, що кінця ніде не буде.

А вас-бо жаль, старі товариші,
Що натрудили мозок і долоні:
Кінця нема —
Є тільки сон душі.
Спочинок у божественному лоні.

І скільки тисяч літ —
Не в тому суть:
Для вічності це тільки мить єдина.
Відтак захмарні крила понесуть
Туди, де має вирости людина.

Це знову будеш ти —
Не інший, ні.
Спочатку звідаєш і щастя, й скруху.
А те, що пам’ять втратить уві сні —
Лиш дріб’язок земний,
Не досвід духу.

Світ — не годинник.
Еталон новий
В почесному кутку для нього вішай.
Як може Всесвіт бути неживий?
Невже він
Од комп’ютера простіший?

Збагни хоч це — у баченні яснім
Це теж прийняти можна за основу:
Ти є лиш Інформація у нім…
Або Число…
Або одвічне Слово.

Бог чи Ідея —
Думка не нова.
Навчись нарешті міркувати строго.
О назви, назви…
Ви —лише слова,
Та як міняєте людську дорогу!

01.11.1986

Про вірш

Правозахисна та філософська лірика «Вузлик на пам’ять»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.

Історія

Поезія «Вузлик на пам’ять» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1986 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.

Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.

Форма

Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.

Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.

Як читати

У вірші «Вузлик на пам’ять» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.

Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.

Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.

Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність

Усі поети