Майже казка
Микола Руденко
Коли і де, і у якім столітті
(Чи на землі, чи, мо’ й не на землі)
Те грішне “я” жило уже на світі —
І ноги мало, й п’ясті чималі.
Та славилось воно не кулаками —
З ним коїлося дивне і смішне:
Пошепче в землю — й над його думками
Десь на край світу інше “я” зітхне.
Пошепче в землю та й загорне ямку —
І далі йде, лишаючи сліди.
На ті сліди, принюхуючись тямко,
Якісь істоти тюпали завжди.
Чи ратиці в них є — це таємниця.
Чи є хвости — не відаю, бігме.
Але якщо таке комусь насниться —
Пекельним жахом до кісток продме.
Ліниво відвалившись від корита,
Вони шукали зранку й дотемна
Проміння, в землю по весні зарите —
Далеких зір жагучі письмена.
А променеве “я” у непокорі
Все далі йшло по нивах і лісах.
І скільки “я” отих послали зорі —
Те знало тільки сонце в небесах.
Котився регіт гроз над далиною,
Де гордий дух свободи не помер…
А може, все оте було зі мною —
Було колись чи, може, є тепер?
03.01.1986, Сибір
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Майже казка»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Майже казка» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1986 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Майже казка» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність