В передчутті божественної миті…
Микола Руденко
В передчутті божественної миті
Ми мусимо іти на каяття,
Щоб наші душі, правдою умиті,
Наповнилися Світлом за життя.
Тож каюсь самовіддано і ревно
(Бо зрештою пізнав свою мету)
За кожен день, прогаяний даремно,
За духу довгочасну сліпоту.
Я каюсь, по–синівському уклінно
За те, що, вірячи в чужих химер,
Не всім єством служив тобі, Вкраїно,
І у бою за тебе не помер.
Але приймаючи облудну славу,
Звернувши в бік від праведних доріг,
Я жив безхитрісно та не лукаво —
То, може, це применшує мій гріх.
06.01.1980
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «В передчутті божественної миті…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «В передчутті божественної миті…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1980 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «В передчутті божественної миті…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність