Пліч-о-пліч сплю з колишнім поліцаєм…
Микола Руденко
Пліч-о-пліч сплю з колишнім поліцаєм,
Що наше військо зрадив у бою.
Частенько він мене частує чаєм —
І дивно: я не відмовляюсь —
П’ю.
Він убивав, він катував, він вішав.
Тепер чекістський подарунок п’є.
У нього завше ватянка новіша
І кусень сала у торбині є.
По-табірному він, звичайно, сука,
Та я його за барки не візьму.
Окопного поета-політрука
Під пильний нагляд віддано йому.
Отож доживсь —
Хоч голова вже срібна.
А розкумекати зумів не все.
Його професія завжди потрібна:
Теля покірне дві корівки ссе.
Та дідько з ним. з отим людським
звичаєм, —
Його мені не втямити ніяк.
Розщедрились міцним, аж чорним
чаєм —
Це в таборі те ж саме, що коньяк.
За склянкою не так похмуро й тісно,
Чаїнки ворухнулися внизу…
Співає поліцай полтавську пісню,
А я ковтаю київську сльозу.
04.04.1978
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Пліч-о-пліч сплю з колишнім поліцаєм…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Пліч-о-пліч сплю з колишнім поліцаєм…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1978 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Пліч-о-пліч сплю з колишнім поліцаєм…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність