Щирість
Микола Руденко
Понад щирість людську, понад слово
правдиве
Ані радості в мене, ні щастя нема.
Що було б, якби з нами лукавила нива
Чи прийшла замість літа підступна зима?
Хай тобі залишається хитрість єдина,—
Як створити живе із металу і скла…
Не тому ти не мавпа уже, а людина,
Що навчився ховати думки та діла.
Світло прямо іде — без лукавства і зради.
Морок нишком плазує у тиші німій.
Не тому ти людина, що вмієш на вади
Звабний глянець покласти у блиманні вій.
І піднятись над іншими, і затоптати
Все, що просто зростає — як зорі живуть…
Ти людина тому, що із власної хати
В небо шлеш нелукавої думки могуть.
Не впадаєш у розпач з невдалої спроби,
Повним серцем приймаєш хулу і ясу.
Ти людина — для тебе дешеві оздоби
Не затьмарять нещадної правди красу.
Я те звідав не раз: важко бути відвертим —
Ще посланці пітьми павутину снують…
Ти людина тому, що умієш померти,
Якщо мовити правду тобі не дають!
27.06.1973
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Щирість»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Щирість» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1973 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Щирість» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність