Скіфський казан
Микола Руденко
Ото були часи: щоб скіфський цар
Міг воїнів злічить — хай кожен мечник
З усіх усюд для нього вишле в дар
Стріли своєї кутий наконечник.
Заворушились табуни й гурти
У росах степового різнотрав’я.
Яскріли списи, брязкали щити
Аж десь від Каспію до Подунав’я.
І за наказом царського гінця
Всю безліч стріл в печах перетопили —
Між скелями на березі Дінця
Казан з тієї бронзи встановили.
Ледь видимий в легкому тумані,
Нещадним втіленням земної моці
З’явився цар на білому коні
Із сагайдаком золотим при боці.
Хиталось узбережжя від голів —
Та ось перед царем схилилась кожна.
Диміло вогнище: п’ять пар волів
У тому казані зварити можна.
І їх варили, їли та пили,
Та по кущах горланили без ладу.
Цар був щасливий: зварені воли —
Достатні символи земної влади.
Ну, може, ще відрізані носи,
Бо цар — як цар він дбає про
покірність.
О вільний степ! О золоті часи!
Я вас благословляю за помірність.
23.05.1981
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Скіфський казан»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Скіфський казан» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1981 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Розлогий тристопний або чотиристопний анапест (амфібрахій), сповнений ораторської наснаги та епічного дихання.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Скіфський казан» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність