Помру за дротом…
Микола Руденко
Помру за дротом, чи тверда рука
Напише косо: “Вислати за межі”?..
Порине в хмарку тіло літака,
Щоб загубитись в сонячній пожежі.
Чи встигну з неба помахать Дніпру
І мовити синам: живіте чесно?..
А може, все не так і я помру
В краю, куди не заглядають весни?
Моїм сусідом буде по землі
Старезний мамут чи його нащадок.
І пом’януть в якутському селі,
Дихнувши в простір горілчаним чадом.
А через рік і сліду не знайти,
Де жив я, зліплений з земного пилу.
І тільки ти… Я знаю, люба, ти
Віднайдеш у снігах мою могилу.
І захистиш той горбик від наруг —
Не покладешся на чужі гаразди…
Як добре те, що віднайшовся друг —
Той друг, якого вже хотіли вкрасти!
16.02.1980
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Помру за дротом…»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Помру за дротом…» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1980 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Помру за дротом…» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність