Хуторець
Микола Руденко
Я знову тут…
Який же грець
Через кущі й соснові пні
Приводить знов у хуторець,
Що змалку марився мені?
Оті побілені хатки
Народ гостинний заселя.
Козуля тут прийма з руки
Людські дарунки, мов теля.
Тут навіть хуторська Яга,
Що зранку сварку почала,
Для мене мила й дорога —
В якім добрі немає зла?..
Студент Федько—мотоцикліст
З обличчям, як натерта мідь,
Тут має дивовижний хист —
Не так у вуха торохтіть.
Десь у науках нелегких
Живе кирпатий лісовик…
Та є тут звуки, до яких
Мій слух і досі ще не звик.
Іду по вулиці, іду.
Скрегоче бляха між тинів —
Це хуторяни у саду
Так відганяють кабанів.
І скрізь оте добро висить —
Бідони, цебрики старі,
Щоб диких друзів ненасить
Не зловживала у дворі.
Тут над хатами нависа
Дим розмальованих печей,
І так синіють небеса,
Що вам не відвести очей.
А уночі бряжчать тини —
Курей шукає хитрий лис.
І дітям сняться дивні сни,
Що вже давно перевелись:
Остання відьма на мітлі,
Остання мавка поміж пнів —
Для них невільний на землі
Вже навіть простір наших снів…
Люблю тебе, мій хуторець —
Жива душа оцих борів.
Як мало для людських сердець
Таких лишилось хуторів!
1969
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Хуторець»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Хуторець» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1969 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Хуторець» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність