Новорічне

Микола Руденко

Скінчився рік. Раз мислю, то живу.
Іду по колу повз казарми кляті,
Долаючи хурделю снігову
У зеківському чорному бушлаті.

Той самий ліс. І вишки. І паркан.
Ті ж самі люди. І те ж саме чтиво.
Немов заїло плівку — й на екран
Той самий кадр лягає з об’єктиву.

Десь дія проектується із надр,
Що пеклом звуться —
Бий їх сила Божа…
І так за роком рік той самий кадр,
Мов день один скінчитися не може.

Пекельна пастка у моїм житті.
Час завертівся в кратері відчаю.
Та диво дивне: в лютій тісноті
Я відчуття безмежжя не втрачаю.

Обмацую себе. Ні, я не тут
Кінчаюся, де все ще не світає.
Є сотні сфер —
І вирвавшись із пут,
Душа моя усі їх облітає.

Я — вільний промінь.
Я — космічний птах.
Я цілий Всесвіт облетіти мушу.
Ген розіп’ятий на семи вітрах,
Я на семи вогнях тримаю душу.

У неї входять люди. В ній живуть
Чуття одвічні та скороминучі.
Пророки людству прокладають путь,
Солдати перемотують онучі.

Селяни сіють жито. А царі
Новітніх назв вишукують для себе.
Та прокидаються малі й старі —
Заради сонця.
І заради неба.

І не спиняється життя — воно
В новому одязі іде по колу.
Те, що, здається, віджило давно,
Заходить в душу, мов дитина в школу.

І все це я — зорі молодший брат.
Зорі, що має пір’я чудо-птиці…
А зовні — начебто старий бушлат
Ворушиться в мордовській сніговиці.

30.08.1978

Про вірш

Правозахисна та філософська лірика «Новорічне»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.

Історія

Поезія «Новорічне» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1978 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.

Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.

Форма

Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.

Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.

Як читати

У вірші «Новорічне» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.

Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.

Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.

Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність

Усі поети