Серце світу
Микола Руденко
Здається, серце не в мені живе,
А десь назовні. Чи в зорі далекій.
Я чую калатання світове
І світової крові чую клекіт.
А може, “я” маленьке і оте,
Що Всесвітом зробилось,— щось єдине?.
Хоч це питання вельми непросте,
Я стверджую, що Всесвіт є Людина.
Так чи інак, а десь у світі є
Те серце, що мою відчує втому.
Воно від дня народження моє,
Хоч де живе — достоту невідомо.
Можливо, в колі звершень і століть
Воно — вогненний вир посеред битви.
А може, в центрі Всесвіту стоїть
І вислуховує мої молитви.
І це я сам. Це я, не інший хтось —
Я, котрий був царем і гречкосієм.
Отак воно у світі повелось.
Що ми себе впізнати не умієм.
Якби умів, безплідна течія
В житті мене б не закрутила всує.
Я б знав, кохана: ти — так само я;
І думка, й кров моя в тобі пульсує.
А серце і моє, і світове
(Що водночас зоря й пекуча рана),
Оте, що в центрі Всесвіту живе —
Тепер я зрозумів! —
Це ти, кохана.
10.01.1979
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Серце світу»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Серце світу» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1979 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Серце світу» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність