Незнайомі міста мені сняться щоночі
Микола Руденко
Незнайомі міста мені сняться щоночі.
Незнайомі дахи. Незнайомі жінки.
Може, з інших планет?..
До дискусій охочі,
Мене в зали запрошують молодики.
Алюміній і скло. Всюди світяться стіни.
В людях страху немає за слово, за рух.
Щось тут є невловиме моє — з України.
Може, образ жіночий. Чи пісня, чи дух…
Прокидаюсь пітний і сідаю на нари.
А душа десь далеко —
Не тут, не в тюрмі.
Довго плавають в мозку барвисті примари
І ґелґочуть стомовно в пістрявій юрмі.
Я задумуюсь болісно: в чому причина,
Що до мене приходить ця звабна мара?
Наглядач незабаром кормушку
відчинить —
День почнеться зі слів:
— На оправку пора.
14.02.1979
Про вірш
Правозахисна та філософська лірика «Незнайомі міста мені сняться щоночі»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.
Історія
Поезія «Незнайомі міста мені сняться щоночі» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1979 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.
Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.
Форма
Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.
Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.
Як читати
У вірші «Незнайомі міста мені сняться щоночі» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.
Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.
Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.
Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність