Кривда

Микола Руденко

Десь, може, в Африці, а може, в Україні,
У затінку від пальм чи то від колосків
Серед дівочих мук в німому голосінні
Почули зорі скаргу із віків.

Світила бачили, як рушили солдати,
Співаючи бездумне тра–ля–ля.
А тіло дівчини, її подерті шати
Оплакувала скривджена земля.

Вщухають постріли, змовкає лайка п’яна.
В очах кровава синь розгойдано пливе.

Вона ще житиме, вона — суцільна рана,
Ще, може, понесе життя нове.

Та Космос не мовчав. Галактика дрижала,
І кров’ю з дальніх зір сочився Божий гнів.
А там, де у багні зґвалтована лежала,
Вогненний стовп до неба пломенів.

То був живий вогонь, що в зорях не холоне.
Вогонь, що став теплом дівочого стегна, —
Пульсуючи теплом скаліченого лона.
Де цілий Всесвіт плакав і стогнав.

Хоч рід людський не знав, але відтоді впала
На кожну голову проклять пекельна тінь.
Солдатські матюки, немов зміїні жала,
Висмоктували дух із поколінь.

Печаттю старості лягала на дівчаток
Бездумності й бездушності пора —
Ознака вироджень, потворностей початок,
Де навіть слово в муках помира.

Шукайте скривджену. Шукайте, грішні
люди,
В пісках материків серед віків.
Якщо не знайдете — спасіння вам не буде,
Онуки і сини ґвалтівників.

Шукайте і знайдіть. І станьте на коліна.
І хай простить ваш гріх душа ота —
Чи, може, Африка, чи, може, Україна,—
Зґвалтована, розтерзана, свята.

27.01.1978

Про вірш

Правозахисна та філософська лірика «Кривда»: гімн внутрішній волі, мужність політв'язня перед лицем радянського ГУЛАГу та віра у воскресіння України.

Історія

Поезія «Кривда» створена Миколою Руденком у драматичний період боротьби (1978 рік) — у підпіллі Гельсінського руху, у тюремних слідчих ізоляторах або в мордовських таборах суворого режиму.

Поет писав ці вірші в умовах постійних обшуків і карцерів, заучуючи рядки напам'ять або передаючи їх на волю крізь табірні кордони через мужню дружину Раїсу Руденко.

Форма

Струнка класична строфіка з виразним перехресним римуванням.

Поетична мова відзначається граничною точністю слова, відсутністю пишномовства та біблійною вагою кожного формулювання.

Як читати

У вірші «Кривда» ліричний герой стверджує суверенність власного духу: тіло можна ув'язнити, але душа, що пізнала істину свободи, залишається непідвладною тиранам.

Моральний стоїцизм поета ґрунтується на щоденній праці совісті та глибокому переконанні, що імперія брехні приречена на неминучий крах.

Твір промовляє до нас як заповіт лицаря духу, чий подвиг наблизив державну незалежність сучасної України.

Теми: микола руденко · внутрішня воля · табірна поезія · гельсінська група · стійкість духу · свобода і гідність

Усі поети